У Данії археологи знайшли сокиру, якій приблизно 8400 років. Найдивовижніше, що в неї збереглося дерев’яне руків’я.

Знахідку зробили на острові Еґгольм у Лім-фіорді, поблизу міста Ольборг, під час археологічних досліджень перед будівництвом нової автомобільної переправи.
Сокира належить до пізнього етапу маглемозької культури, яка існувала в Північній Європі в мезоліті, задовго до появи землеробства в цьому регіоні. Її носіями були мисливці, рибалки та збирачі, які використовували ліси, річки й узбережжя як джерела їжі та матеріалів.

Особливість знахідки полягає в тому, що робоча частина сокири виготовлена не з каменю, а з рогу благородного оленя. Такі знаряддя добре відомі археологам, але екземпляри, в яких збереглося ще й дерев’яне руків’я, трапляються надзвичайно рідко.
За словами археолога Торбена Бірка Сараува, керівника відділу культурної спадщини Nordjyske Museer, ця знахідка має велике значення для дослідження технологій виготовлення знарядь, використання природних матеріалів і ремісничих навичок мезолітичного населення.

Чому ж дерево не згнило за вісім тисячоліть?
Причина в особливих умовах збереження. Приблизно 8000 років тому територію сучасного Еґгольма затопили води Лім-фіорду. Давні культурні шари опинилися під водонасиченими відкладами, де доступ кисню був обмежений. У таких умовах діяльність організмів, що руйнують деревину та інші органічні матеріали, значно сповільнюється.
Саме тому археологи знаходять тут не лише крем’яні знаряддя, а й деревину, кістки та роги тварин. Серед інших знахідок є рештки оленів, диких кабанів, риб і навіть зуб косатки віком приблизно 8500 років.

Це дозволяє відтворювати не лише побут давніх людей, а й природне середовище, в якому вони жили.
Ми звикли називати цю епоху кам’яним віком, але така назва дещо спотворює наше уявлення про технології того часу. Люди широко використовували дерево, кістку, ріг, шкіру та рослинні волокна. Просто більшість цих матеріалів за тисячоліття зникла, тоді як кам’яні вироби збереглися.

Знахідка на Еґгольмі дає можливість побачити справжню конструкцію давнього знаряддя, а не лише його тверду робочу частину. Це особливо важливо для розуміння того, як люди кам’яного віку виготовляли та використовували свої інструменти.

Ми не знаємо, хто був власником цієї сокири, для яких саме робіт її використовували та чому вона залишилася на місці давнього поселення.

Але один факт не викликає сумнівів. Понад вісім тисяч років тому люди вже вміли обробляти різні матеріали, точно поєднувати їх між собою та створювати складені знаряддя, конструкція яких пережила тисячоліття.

Джерела. Nordjyske Museer, матеріали археологічних досліджень Еґгольма, 2026 рік. Повідомлення археолога Торбена Бірка Сараува про знахідку сокири маглемозької культури