Статистика telegram channel - @futbolzvertolyotu

40 причин любити та згадувати Артема МілевськогоСьогоднішньому ювіляру присвячується 1. За згадку про найяскравіший юнацький проєкт України - академічну групу Павла Яковенка 2. За футбольне громадянство України 3. За епічне фото з Кріштіану Роналдо 4. За легендарне дуо Мілевський/Алієв5. За бронзу на юнацькому чемпіонаті Європи6. За пізній гол Бельгії та путівку на молодіжне Євро7. За яскравий турнір і срібло молодіжного Євро8. За «паненку» Швейцарії на чемпіонаті світу 9. За участь у домашньому Євро10. За розірваний на друзки «спартак» і спортивний пік футболіста в принциповому протистоянні 11. За голи в ЛЧ «Реалу» і «Барселоні»12. За емоції і пристрасть в матчах з «Шахтарем»13. За 3 голи в матчах за Суперкубок проти «Шахтаря», два з яких допомогли перемогти 14. За титул найкращого бомбардира сезону 2009/1015. За три чемпіонські титули України, 4 виграні Кубка України, 2 статуси найкращого футболіста 16. За півфінал Кубка УЄФА з перемогою над ПСЖ17. За матч з БАТЕ і фразу про «подожди, мы б..дь в Минск еще приедем, клоун»18. За голи АЗ (Алкмаар) в групі Ліги Європи19. За перемогу над «МанСіті»20. За капітанську повʼязку «Динамо» Київ 21. За покер і неймовірний перфоманс проти «Іллічівця» 22. За відеозвернення до Юрія Сьоміна з Маямі «Палыч, скоро буду»23. За халат для Олега Блохіна 24. За роман з Кульбабою і статусом головного Плейбоя покоління 25. За нічні алкогольні походеньки з Алієвим та Адлейбою26. За легендарну тусовку і 17 тисяч євро в Куршавелі 27. За Мазераті і Феррарі, які пішли в небуття 28. За спроби реанімувати карʼєру після «Динамо» з цікавими поворотами сюжету (такими як «Хайдук» Спліт)29. За любов до Італії і майже трансферу до «Фіорентини»30. За віскі з Ігорем Тудором31. За «останній танець» у «Минаї» і матч проти «Динамо» в Києві 32. За YouTube проєкт «Міля»33. За латинську розкладку клавіатури і різноманітні меседжи, які періодично рвуть мережу 34. За взаємодію з агентом Олександром Панковим і статус «кабана»35. За медійність і різноманітні вогняні інтервʼю 36. За післяфутбольну участь у проєкті IGNIS37. За гумористичний номер про Мілевського у виконанні чинного Президента України 38. За штрафи і історії сварок з Ігорем Суркісом 39. За скандальність, яка завжди привертала увагу40. За неймовірний талант і спогади про золотий період українського футболу, символом якого став Артем Володимирович.

Кілька свіжих новин із таборів клубів УПЛ, які потрохи виходять із зимової сплячки паузи.Кажуть, що черговим новачком «Ворскли» стане добре знайомий клубу і тренеру нападник Владислав Кулач. Форвард-ветеран, який де тільки не був в Україні, але найкраще проявив себе саме у Полтаві, останнім часом з перемінним успіхом грав в Азербайджані та Вірменії. До команди Максимова він може приєднатися у статусі вільного агента. Наші джерела підтверджують інформацію, що «Олександрія» веде перемовини з лівим захисником Тео Ндікою Матамом, який останні сезони провів за «Грассхопперс». Тео - хоч відносно і не старий, але досвідчений гравець, вихованець «Ліона», який має навіть досвід виступів за юнацькі збірні Франції. Ходили чутки, що команда Ротаня цікавилась ще рядом гравців на цю позицію, навіть на радарі був гравець однієї з європейських збірних, але наразі не змогли знайти точки дотику по умовах. «Інгулець», як уже писали, проведе збори в Україні і перегляне цілий ряд молодих гравців. Нас інформують про кількох юнаків з Першої та Другої ліги, які приїдуть до Кобіна, більшість прізвищ яких мало що скажуть широкому загалу, відомо, наприклад, про гравців «Кременя» та ще кількох клубів. Про їх подальші перспективи говорити наразі ще дуже рано.

Сьогодні 24 роки Михайлу Мудрику. З однієї сторони - лише 24, але у його випадку - це уже 24. Михайло - уособлення сучасного українського футболу. Абсолютно індивідуальний талант та при цьому максимально незбалансований футболіст. Один із найшвидших у світовому футболі - та одночасно один із найбільш прямолінійних (із тих, хто на високому рівні). Гравець, який із київського «Арсеналу» та чернігівської «Десни» доріс до «Челсі», але продовжує там грати наче за команду Рябоконя. Найдорожчий гравець України - і при цьому найбільше уособлення трансферного безумства сучасного «Челсі». Гравець, який зрадив мрію - і замість «Арсеналу» перейшов до Аристократів. Спортсмен, який зрадив агента, який займався ним з дитинства, фінансово підтримував його роками, і пішов до агента, з яким йому просто, схоже, весело тусити в Лондоні і якому не потрібно платити комісію. Хлопець, який під час матчів за збірну України під час великої війни - умудрився дарувати квіти та будувати відносини із типовою представницею одіозного ворога. Атлет, який не вживає алкоголь, вірить в Бога та нон-стоп займається в залі - але складно сказати, що це йому сильно допомагає в особистісному розвитку. Футболіст, який майже закінчує велику карʼєру через чудернацьку історію з допінгом, який жодним чином не допомагає йому, але ніхто не розуміє як так трапилось. Абсолютно в дусі Мудрика, якщо чесно. Міша - найяскравіший український футболіст сучасності, найбільш відомий, популярний, «золотий», і настільки ж уособлює те покоління молодих талантів, яке нібито не пʼє, як славнозвісні Мілевський/Алієв, але роблять стільки дурниць, що краще би вже бухали. Тим не менше, з днем народження, сподіваємося, що вся ця історія стане хорошим уроком для Мудрика. Хоча сумнів у цьому присутній.

Якщо робити прогнози, хто наступний втратить свою місце в УПЛ серед тренерів - ми би зробили дві надійні ставки. І про «Оболонь» ми писали, тому лише варто додати, що велика провина в цьому падінні Сергія Шищенка. Ні, навіть не виліт з кубку зі смішним вилученням наводить на ці думки, вчора якраз був трагічний ланцюг негативних випадковостей. А ось в цілому все печально, і якщо в понеділок не буде перемоги над тим же «Вересом» - доля Шищенка буде багато в чому вирішена. Інша історія ще більш дивна і одночасно очікувана: Андрес Карраско повністю провалює роботу в ЛНЗ. Дивна в контексті надій і очікувана для тих, хто трохи слідкував за іспанським тренером. Влітку черкащани знову солідно затарились, за чутками на одного Френсіса Момо витратили кілька сотень тисяч доларів, хоча де-юре він був вільним агентом. Взяли гравців збірної Грузії, молодіжки Албанії, Македонії, кількох не останніх українців. А от результат - повне розчарування. В турнірній таблиці повністю не передається криза надій, в принципі, ще є простір для маневру. Але насправді велика кількість втрат очок, абсолютно беззуба гра проти тої самої «Олександрії», дуже ніяка поразка від Кривого Рогу. Ну а матч з «Шахтарем» - навіть не ляпас, а ніби як копняк під зад, якби грубо це не звучало. Вчорашній виліт від «Вікторії» - дуже болючий для амбіцій власників, адже в дечому це виліт від власного фарму, або як кажуть, від «дружнього клубу». Купа гравців, списаних ЛНЗ, особливі відносини власників - одночасно великий повід до дружніх підколок. Неприємних для родини Кравченків, які дійсно не шкодують грошей на своє дітище. І от зараз все сміливіше лунає питання: а хіба при Дулубу було би гірше? Що такого отримали в ЛНЗ, що не давав Дулуб? При ньому, вважаємо, очок і стабільності точно було би більше. Тому в тривале майбутнє Андреса абсолютно не віримо, вважайте це прогнозом.

Родрі з Золотим мʼячем чи найнесподіваніший кадр цього футбольного року. І при цьому, хоча це велика рідкість, один із найадекватніших та справедливих. Взагалі, сам Родріго, він же Родрі, викликає у мене, а також гадаю, у багатьох інших - велику симпатію. Дуже мало понтів, повна відсутність пафосу (людина знімала відео на звичайний Самсунг, у нас в соцмережах за це молоді дівчата навіть би не глянули в його сторону). Виглядає як звичайний трудяга, справжній чоловік, а не як ікона моди чи стіна для задумок тату-майстра. Родрі не забивав десятки голів, не матюкався на фанатів суперника, не розповідав про расизм/сексизм, не має фірмового святкування голу. Але це, в першу чергу, Футболіст, системоутворюючий гравець, хребет однієї з найкращих команд в історії футболу. І однієї з найбільш довершених збірних, національної команди, яка чи не єдина (ладно, вкупі з Німеччиною) дійсно грала, а не мучилась, на минулому Євро. Скажуть, так Вінісіус заслужив. Дійсно, заслужив, як до того Іньєста, Хаві, Левандовскі, Ван Дайк, до цього Рауль, Буффон, і так ще купа інших. Він був класний, але сукупно відзначили саме Родрі. І це прямо таки мед для душі, адже в цій нагороді іспанцю є певні нотки респекту всім тим гравцям подібного штибу за всі ці довгі роки: це реверанс Нголо Канте, Клоду Макелеле, Бускетсу, Патріку Вієйра і, чого вже там, Рою Кіну, всім тим бійцям центру поля, яких всі поважають, але ніколи не дають персональних нагород. І Голден бол Родрі - крутезна штука для світового футболу. PS: і нарешті в символічних збірних володарів Золотих мʼячів перестануть пихати на місце опорника Зідана чи Мішеля Платіні :)

У «Руха» закінчується бензин?В останніх матчах «Рух» дійсно виглядає не дуже впевнено, особливо в атакуючих фазах. Очевидно, що багато футболістів перебувають не в кращій формі: дехто лише відновився після травм, дехто просто не демонструє свої найліпші здібності. А що найбільш тривожно для амбітного львівського клубу: багато команд звикли до манери гри команди Пономарьова. Багато флангових навісів та прострілів, закидання в штрафну вже не становлять великої загрози для суперників. Велика ставка на Краснопіра, але дивно очікувати від молодого гравця стабільної гри та десятків голів на рівні Холланда. А минулорічні лідери атаки, на жаль для вболівальників львівʼян, зараз не становлять такої небезпеки - Гріліш Климчук після довгого простою, Квасниця теж не настільки небезпечний, хоч і забив сьогодні. Головне, у них банально нема того простору, на якому гравці показують свої кращі потужності. І поки ми хвалили нічию з «Динамо», виявилось, що це став початок певної кризи молодої команди. Беззуба гра проти «Колоса», врятована нічия з «Олександрією» при всіх відомих обставинах, поразка у львівському дербі. І головне: відсутність належної кількості гострих моментів у всіх цих матчах. Видається, що у них просто нема нестандартного гравця в центрі поля, який міг би зіграти тонко, розвернути атаку чи віддати хорошу проникну передачу до штрафної. У цих іграх деколи здається, що головний плеймейкер команди Олексій Сич, який грузить мʼяч до штрафного майданчику, а це далеко не те, що хочеться від команди, яка ставить амбітні цілі. І все це наводить на певні роздуми. Як на мене, стратегія розвитку клубу у нинішній формі досягла своєї стелі. Команді треба свіжа кров, особливо в лінію півзахисту, адже Семотюк (поки що?) не той гравець, який зробить там різницю. В минулому сезоні був Таллес, який тепер виглядає дуже недооціненим гравцем для атак «Руху». Молодий Федор наразі не справляється, а інших поки не видно. Ну а молодь, ну ми бачили результати юнацької команди в турнірі. Точно треба підсилення, мабуть, дороге, а також, думається, треба відпускати деяких гравців, які вже не можуть чи не хочуть грати тут. Бо бій то точно буде, тут питань нема, але й футболу хотілося би.

Останні дні переповнені новинами щодо тренерів. Сьогодні декілька джерел повідомили, що Юрій Максимов веде перемовини з «Ворсклою», про що вже написали колеги з ТаТоТаке. Залишається лише додати, що за нашою інформацією Максимов перебуває у Полтаві і ситуація може вирішитися до матчу з «Вересом». І це буде, на нашу думку, абсолютно логічно, адже полтавський клуб грає найнудніший футбол в УПЛ. Інша гучна відставка теж на шпальтах газет. Валерій Кривенцов, який приходив в тандемі з спортивним директором Чуріловим, втратив довіру керівництва «Буковини». Іронія долі, що оформилось це в грі проти «Ниви» Юрія Вірта, з яким у Кривенцова напружені відносини ще з часів «Шахтаря», а їх поєдинки завжди викликали нерв та іскри. Зараз Кривенцов чекає зустрічі з власником Володимиром Дубинським, яка має по плану відбутися в цю пʼятницю. Востаннє формулювання «відсторонений» ми зустрічали в ситуації з Лавриненком та «Вересом», а там, як ми памʼятаємо, питання впиралось в оформленні розірвання трудових відносин. Схоже, подібна ситуація і тут, і Валерій Кривенцов чекає на компенсацію від заможного інвестора клубу.

На жаль, в нинішньому сезоні головним аутсайдером УПЛ є київська «Оболонь». Ви скажете, що «Оболонь» обіграла «Інгулець»? Дійсно, обіграла, дійсно, взяли якісь очки, пройшли «Колос» в Кубку. Але в цілому, картина просто жахлива. В кожній грі Пивовари допускають величезну кількість елементарних помилок: в обороні, в центрі поля, в перехідних фазах. Настільки елементарних, що їм повну торбу набивала вже непристойна кількість команд. Вчора в київському, прости господи, «дербі» гравці «Динамо, таке враження, навіть не вспотіли, така собі легенька руханка відбулась напередодні Ліги Європи. За сезон дійсно непоганими, в моєму розумінні, було хвилин 30 з «Колосом», епізоди з «Інгульцем» (який провалив гру, насправді) і в принципі матч з «Олександрією», яка дійсно пішки грала на «Оболонь Арені» й, при тому, могла вигравати. Оборона, яка ще недавно, була, можливо, не майстерною, але дуже дисциплінованою та старанною, зараз нагадує сито, ще й досить диряве у своїй основі. Абсолютно не виходить креатив, живчик Черненко повністю здувся, щось деколи намагається зробити молодший Блізніченко, але йому не вистачає досвіду, фізичних кондицій та зіграності. Втрата Краснопіра для команди стала катастрофічною, лише зараз ми бачимо, яку роль Ігор відігравав у побудові структури гри. А втрата бійцівського духу та емоцій - ще більш трагічна, адже по суті це була чи не єдина чеснота команди. Зараз її бракує, дуже сильно бракує, і ця «Оболонь» шаленим темпом йде на дно, адже якщо вже і боротися вони не хочуть, а індивідуальної майстерності там нема і не було, то лише чудо може їм допомогти.

Як не дивно, цікаво буде сьогодні глянути на гру 👍«Колос» -👍«Шахтар». Чому дивно? Ну тому що ще місяць тому на гру «Колоса» не цікаво було дивитися навіть Андрію Засусі. Було надзвичайно боляче, до крові з очей. Відверто кажучи, не скажу, що естетично гра ковалівців з тих пір суттєво змінилась, однак точно стала більш надійною та міцною, а по грі з «Лівим берегом» і атакуючою. Команда вертикалізувалась і навчилась дещо витискати з перехідних фаз. Я вже писав, що до двору прийшовся Краснічі, місцями непогане враження справляє Болівар, хоча від нападника потрібні голи. Додають і українці, як мінімум Аліфіренко і Третьяков, молодь набирає досвіду. Видно, що не вистачає креативних гравців в центрі поля і футболістів, які могли би вирішувати моменти, але такі футболісти коштують належних грошей. І саме цікаво, що цей «Колос» - то вже не та романтична, але беззуба команда раннього Поздєєва, сам молодий тренер зрозумів, що так каші не звариш і спростив гру.Як це два тури тому зробив Олег Шандрук, і це дозволило «Вересу» здобути очко проти «Шахтаря». Там, де тренери намагаються грати щільно і низьким блоком, але при цьому використовують швидкі переходи, то «Шахтарю» грати некомфортно, це саме доводив і Ашур з «Поліссям». Звичайно, потрібен набір виконавців певного рівня і доля фарту, але з цією командою Пушича точно можна змагатися. Головне, не страждати дурістю а-ля «Карпати» чи, прости господи, ЛНЗ, адже так шансів точно буде обмаль. Одним словом, думається, що матч буде непростим для минулорічного чемпіона, враховуючи перерву на збірні і найближчі ігри в ЛЧ. Непоганий бій для старту туру!

Проаналізував всередині нашого скромного колективу вчорашній матч збірної України ми виокремили 4 претензії до Сергія Реброва, які повʼязані саме з роботою головного тренера збірної. 1. Повністю провалена аналітична робота і тактична підготовка до матчів. Кожного разу збірна зіштовхується з проблемою, що перша гра чи хоча би тайм видається провальним. Є певні виключення, але в цілому це вже закономірність. Навіть вчора перша половина гри була зовсім погана і лише згодом гравці трохи розбігались. Повторимо: ми це спостерігаємо регулярно. Таке враження, що штаб не готує збірну, або готує неправильно, і вже по ходу пʼєси футболісти самі розбираються з проблемами. Я вже мовчу про стандарти, які кожен раз для наших футболістів немов пенальті. Це виключно слабка теоретична підготовка і аналіз суперника і своїх сильних сторін.2. Разом з тим якийсь прямо махровий консерватизм у багатьох питаннях. Починаючи з тактики і схем - закінчуючи викликом гравців. Деколи він називається впертістю. За Реброва до збірної завжди беруть одних і теж, грають постійно ті самі, і лише травми чи форс-мажор може змінити світогляд тренера. Деколи він наче і пробує щось інше, але якось невміло і боязко, ніби сам не вірить в успіх цієї затії. 3. Відсутність системи стримувань та покарань у збірній. Попередній пункт чітко виливається у те, що 80% гравців є нібито недоторкані. Якби не зіграв Судаков - він буде в складі. Це стосується багатьох: Матвієнко, Мудрик, той же Степаненко у великій мірі. Покарання за погану гру чи ниття - нове місце в старті. Тому всім все рівно. 4. Цей пункт випливає з попереднього: настрій. Саме настрій повинен створювати тренер збірної, аби гравці віддавалися на повну, використовували свої сильні сторони і були одним цілим. А ми постійно чуємо дитячі образи, ниття, скиглення, на полі очі то горять, то ні. І лише в інтервʼю, а ще краще - через агентів чи певних медійних осіб- ми чуємо, якісь взаємні звинувачення. Камон, друзі, це збірна країни, яка воює, а ви лише думаєте хто під яким номером вийде. І це зона відповідальності Сергія Станіславовича. Ну а звинувачення, що хтось не попав по мʼячу чи вдарив його на 5 метрів вище воріт - ну це дійсно не до Реброва, він їх у футбол грати не навчить. Але зробити їх командою - саме його завдання, і це поки геть не виходить.