Брудні танці

Розлючений Сергій Щищенко - рідкісна та незвична картина. Завжди усміхнений приємний Шиша в неділю лютував і народив новий мем українського футболу. Його «Бл..дь, вони ще за реформи якісь, позор, «Поліссю» позор» ввійде в пантеон крилатих фраз із золотою класикою типу «это б..дь совсем другой турнир». Десь, звісно, Сергієм Юрійовичем керували емоції. Його команда рідко доводить справу до кінця, відпускає майже прибитого суперника, має слабкий менталітет з точки зору результату. Але і емоції були не просто так, адже цю гру, вважаємо, Деревінський просто провалив. Мова не лише про абсолютно незрозуміле пенальті і дуже спірний перший гол, де потенційно міг бути фол у попередньому епізоді - мова, наприклад, про 7 (!) жовтих карток для «Буковини», і власне, хіба матч потребував такого? Хіба чернівчани косили суперників? Та ні, звісно, десь вигадував досвідчений рефері ці попередження, типу як в епізоді Кожушко, який просто впав на слизькому газоні і одразу отримав жовту. Дивна робота арбітра, до якої багато питань.

І тут доречне спостереження, що з моменту славнозвісного матчу «Полісся» та «Динамо» арбітри перестали помилятися проти житомирського клубу, від слову взагалі. Як, до речі, і проти «Динамо», яке вже ен-ний тур виїжджає для себе у дуже вигідному арбітражі. Ми не стверджуємо, що суперників прибивають, хоча для киян точно згадується не вилучення Біловара у грі з «Вересом», купа дрібних епізодів, у матчі з Левами це теж спостерігалось, коли Пономаренка відверто пробачають за відмашку ліктем, а гравців зі Львову прибивають та саджають на картки за будь-який майже дрібний фол. Колись один гуру казав мені, що насправді «майстерність» арбітра не в пенальті чи вилученні, а саме в мікроепізодах, які трактуються по-різному: саме так виникає «симпатія», улюблене слово закулісся українського футболу.

Саме цікаво, що згаданий скандальний матч у Житомирі мав би породити систему реформ арбітражу. Але щось все закінчилось, не розпочавшись. Памʼятаємо зустрічі в Будинку футболу, памʼятаємо гучні заяви, робочу групу, потенційну окрему систему оцінювання та турнірну таблицю арбітрів, заяви про публічність. Так а де це все? Де публічність, де оцінки? Чи все це було зроблено виключно, аби завоювати оцю вищевказану симпатію? Доводилось говорити із дотичними людьми: всі у відповідь розводять руками, бо віз і нині там.

Тому констатуємо, що ми повертаємося до заводських налаштувань УПЛ: тут арбітри завжди допоможуть сильному, завжди знайдуть момент, аби підставити плече. Ну що ж, значить так буде завжди, ніхто з цим нічого не вдіє. Але потім не дивуємося, що в єврокубках зовсім інше суддівство і ми потім здивовано розводимо руками - так а нас за що?

І ще про емоції Шищенка. Звісно, він отримає штраф, може навіть дискваліфікацію, бо у нас таке не полюбляють. Але якщо чесно, трохи ці слова додають перчинки у прісний футбол імені УПЛ. Завжди круто, коли трохи trash talk, тобто учасники задівають один одного, дають іскру. Памʼятаємо майстра цього діла Луческу, зараз от Шищенко трохи запалив, заодно може дасть і бурст своїм футболістам, які точно не мали права відпускати Житомир. Круто, що Кабаєв вступає в перепалку з Болотніковим, трохи тролить гравців «Карпат». Якщо такі брудні танці не перетворюються в порно, то це лише на користь азарту, хоч так Кабаєв буде корисним, бо на полі поки що з цим проблеми. Треба визнати, що УПЛ як пісна страва, по-справжньому вона смакує, коли смачно полити її гострим соусом. Чемпіонат закінчує з лагідним ніжним стартом та виходить на етап трештоків та срачів, і у нашу пору постійних тривог це хоч якось відриває увагу від сумної реальності.

PS: традиційна колонка понеділка, ви все так само можете підтримати нашу працю: https://send.monobank.ua/jar/6USVbrKqSE