Для Хорватії то був другий великий турнір в історії збірної.Перший – Євро-1996 – завершився скандальним вильотом від Німеччини у чвертьфіналі. На думку мільйонів фанів, "Шашкових" тоді засудили."В житті не плакав через футбол, але того разу на "Олд Траффорд" я ридав, бо ми грали краще за німців", – наполягав і Славен Билич.Хто його не пам'ятає? Кремезний, авторитетний центральний захисник – і за сумісництвом рок-музикант.Разом з ним у захисті грали Звонимир Сольдо зі Штутгарта та Ігор Штимац із Ковентрі – теж високі, потужні.Роберт Ярни зліва та Даріо Шимич праворуч могли підтримати атаку, але передусім бетонували фланги.Головні ж креативники Хорватії розташовувалися в центрі, де грали невдаха Реала й Барси Роберт Просинечки, мотор Мілана Звонимир Бобан та невизнаний геній Альоша Асанович, чия кар'єра пройшла бозна-де.Ну, і напад – суперзірка Реала Давор Шукер та талант Валенсії Горан Влаович.Ух!"Чіро знав наші якості, тож не надто заглиблювався в тактику. Його завданням було впоратися з великими его у роздягальні. Те, як він це робив, вражало. Якось ми говорили про нього – я, Бобан, Асанович, Шукер та Просинечки. Ми зійшлися на тому, що жоден інший тренер не впорався б з нашою роздягальнею.Ми поважали Чіро. Коли він вперше до нас зайшов, то одразу сказав: "Ви будете чемпіонами світу". Спочатку ми сміялися, але він змусив нас у це повірити", – пригадує Штимац. Лонгрід про перший великий успіх Хорватії на чемпіонатах світу читайте повністю тут.