💅 У Говарда Філіпса Лавкрафта була сила-силенна друзів (навіть попри всі його скиглі про те, що він їх геть не має 😅), а знайомих — ще більше. І під час однієї такої поїздки до своєї товаришки та її родини він зробив дещо, чого дійсно мало хто міг очікувати від такого серйозного джентльмена, як він.У 1917 році Лавкрафт познайомився з такою собі Міртою Еліс Літтл, яка була колишньою викладачкою й планувала стати професіональною письменницею. Найімовірніше, що пов’язала їх саме аматорська журналістика, та хай там як, Мірта кілька разів кликала Лавкрафта до себе в гості, а також у невеличкі поїздки, під час однієї з яких познайомила його зі своєю родиною.Що ж відбувалося далі — чудовий приклад того, що Лавкрафт геть не був проти веселощів, як би він не любив про це стверджувати. Ось, як він описував це своєму другу Альфреду Ґальпіну 👇«Вечоріло… після вечері родина почала вимагати, аби Дідунь [так Лавкрафт кликав самого себе] розважив їх деякими зі своїх театральних пародій — повір на слово, ти б ніколи не впізнав стариганя в тому, що вони на нього натягнули! У свої акторські дні я грав важкенькі лиходійські роді, та гамстедівці, здається, схилялися до робіт Джуліана Ентіджа [американський актор, який виступав у жіночому одязі й робив відповідні пародії], й не збиралися давати задню, поки не нап’яли на Дідуню кринолінову спідницю, а до неї — парасольку й капелюх! І, хоч з таким гримом було досить-таки важко думати про діалоги, вони, здавалося, були задоволені моїми імпровізаціями, і своїми довгими оплесками компенсували шкоду, завдану моїй патріархальній гідності».P.S. Від себе тільки додам, що дуже шкода, що не лишилося жодних світлин з цього дійства 🤭