📍 Одна з моїх улюблених тем у житті Лавкрафта — його сутичка з Форрестом Акерманом, яка зав’язалася на тлі того, що останній мав сміливість розкритикувати твори Кларка Ештона Сміта. У 1932 році, коли Акерман був всього лишень старшокласником, у журналі Wonder Stories Сміт опублікував оповідку, яка називалася Dweller in Martian Depths. Затятий прихильник фантастики, Акерман заявив, що химерній історії не місце в журналі, присвяченому нф. Лавкрафт на це заявив: «Стосовно того, як закипає Акерман, я побоююсь, що його навряд можна сприймати серйозно в питаннях, що пов’язані з критикою фантастичної літератури. Історія Сміта була дивовижною, за виключенням, хіба що, дешевого кінця, на якому наполягав редактор журналу Wonder Stories. Акерман колись написав мені листа, в якому дуже по-дитячому нападав на мої роботи, — він, здається, насолоджується словесною піротехнікою виключно заради неї самої, тож він видається абсолютно бездушним у питаннях образних вражень». 📍 Сутичка тривала цілих шість випусків журналу. Акерман настільки остогид Лавкрафту, що наступні три роки він відгукувався про нього як про «малу вошу», «розумаху-дилетанта», «придуркуватого бовдура», «юного нахабного шибеника» тощо. Однак у 1937 році Лавкрафт неочікувано змінив свою думку про Форреста, зробивши ось таку заяву: «Я переконаний, що під своєю оболонкою він, певне, чудова й талановита дитина!...що дозріла до чогось зовсім інакшого, ніж те жахливе маля трирічної давнини…Я до нього не маю абсолютно ніяких зауваг!» 🌚 На світлині: Форрест Акерман, якого «душить» актор Вінсент Прайс.