Полтавець поскаржився на обслуговування у 2-й лікарніЛист від підписника: - З 25 по 29 травня проходив екстрене лікування в 2-й міській лікарні. Потрапив у швидку з внутрішньою кровотечею з язви. Перші півтора дня пролежав в коридорі біля входу у хірургічне відділення, хоча місця в палатах були.Взагалі відчував тотальну неповагу та байдужість від більшості лікарів. Хоча більшості медсестер та медбратів дякую, вони там єдині люди з емпатією, але дуже завантажені роботою. Найбільше негативно виділилися троє персонажів. Першого я бачив один раз ввечері першого дня, скоріше за все, це був черговий хірург, але імені його я не знаю — він не представлявся. Дуже молодий хлопець з коротким чорним волоссям. Він мене опросив і сказав, що мені вже можна їсти, ще рекомендував морозиво пацієнту з кровоточащою язвою. Дуже добре, що я його не послухав, а то б після цього поїхав одразу в операційну, у кращому випадку. Моє прохання перевести в палату він проігнорував і через 2 хвилини спілкування просто пішов говорити по телефону.Більше я його не бачив. Другий персонаж — старша медсестра Олександра Василівна. Людина без жодної поваги до інших і з неабиякою зверхністю. За словами одного зі співробітників, більшість санітарок звільнилися з відділення через її ставлення. І останній, мабуть, найбільш неадекватний персонаж, на якого я хочу поскаржитися, — це також молодий хірург Олександр П. Вже під час виписки я сфотографував старшу медсестру з метою подання скарги. Їй це не сподобалося. Після цього до мене підлетів Олександр П., якого я вперше бачив, та почав дуже агресивно себе поводити, кричати, штовхати мене та буквально виганяти з відділення, погрожуючи фізичним насильством. Хоча я і так вже йшов, виписка на руках, речі зібрані, очікував тільки приїзду рідних, щоб допомогли з речами. Мені ж не можна носити тяжкого. Але мені не дали їх дочекатися, та й мені вже не хотілося там знаходитися, тому я взяв всі речі, а це повний рюкзак та два важкі пакети, і пішки пішов. Він ще переслідував мене до виходу з відділення, хоча я просив його відчепитися. Що це взагалі за свавілля? Я людина, якій перші три дні забороняли навіть з ліжка вставати, а мені якийсь неадекват каже «Пішли, вийдемо на вулицю, поб'ємося», і переслідує мене, коли я вже йду. Далі я хотів написати скаргу головному лікарю, але він у відпустці. Тому пішов до медичного директора. Вона також дуже зневажливо та байдуже до мене віднеслася. Сказала, що в тебе хвилина, щоб все написати, бо я зараз йду на обід.Коли я попросив сказати хоча б на чиє ім'я та в якій формі писати скаргу сказала пиши як хочеш. Я зрозумів, що це марна трата мого часу, просто вийшов з кабінету та поїхав додому. Додаю фото двох останніх персонажів якраз під час конфлікту. Я стою в своїй палаті. Він кричить, щоб я вимітався, але перекриває мені вихід.Редакція Фонтану на дає змогу лікарям висловитися по даній ситуації. Адреса куди пистаи закріплена в профілі.