а це ось випадково знайшла в закладках:Місце запису: село Пуста Гребля Коропський район Чернігівська область;Дата запису: 3 серпня 2002 р.;Хто записав: Корацюба Євгенія Григорівна;Респондент: Кисіль Марія Єлисеєвна, 1927 р.н.;Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Пуста Гребля Коропського району Чернігівської області.(Свідчення з фондів Музею Голодомору).5-6 років було. Я страшна була пухла і мати пухла. Четверо дітей у матері. Хлопці їли молоко. Була у нас корова. А ми з матір’ю – медунки і од їх пухлі були. Очі не дивилися і живіт як барабан. Батько у нас умер. Я мати пошти сліпа була. Чого голод був не придумаю. Бог його знає, не вродило бог його знає. Їли ракушки. Знаю, шо у мого дядька хлопчик умер.У 1946-1947 нехватало чогось. Нічого було їсти. У колгоспі у буртах була картопля. Вона погнила. Збирали біле у торбинку. Промивали, добавляли соди і пекли млинці. Дуже добри були. Чого голод був – не вродило, я не придумаю. Бригада позабирала жито, шо мати напахала. Жито молотить мати, приходять з бригади. Мати каже: «Хоч убіть, а не оддам», та вони взяли й забрали. У хуторі не вмирали. Їли гнилички які собирали. Зелень збирали і їли.