Psycho KillerQu'est-ce que c'est?Fa-fa-fa-fa, fa-fa-fa-fa-fa-fa, betterRun, run, run, run, run, run, run away, oh-oh-ohВідома письменниця опиняється у вирі небезпечних ігор розуму зі своїм заможним і впливовим сусідом, якого звинувачують у вбивстві. Вперше за довгий час я іду в ногу з телевізійним часом і встигаю відстежувати новинки, тож тепер із чистим сумлінням переглядаю минулорічне. «Звір у мені» створили Говард Ґордон (який вирішив змінити платформу і забрав зі свого попереднього проєкту, «Батьківщина», Клер Дейнс) та Гейб Роттер (продюсер «Цілком таємно»). Тут немає фантастики, суворого детективу чи політики з тероризмом, але щось точно здатне втримати вашу увагу. Принаймні я закохалася в Метью Ріса ще раз.Будь-яка репрезентація працює тоді, коли її зображують як системну норму — і неважливо, нав'язливо це зроблено чи ні. Головна героїня серіалу, Аґґі Віґґс, має дружину та сина, якого трагічно втрачає. Озлоблена на себе та на весь світ, вона не може впоратися з цією втратою, не здатна зібратися з думками й утекти бодай у роботу. Її життя обмежилося власним будинком, та й у тому вона заходить далеко не в усі кімнати. Вдома її зустрічає лише маленький білий пес, і жінка змирилася з цим, бо з людьми їй надто боляче. Ніхто не розуміє її болю, але й ділитися ним вона не хоче. Дружина пішла, бо злість такого масштабу стала для неї просто задушливою.Якщо ми заберемо весь трагізм ситуації, звучить як норма? Як на мене, більш ніж. «У мене ніколи не було подруги-лесбійки!», — каже Найл Джарвіс, інший центральний герой. Ви таке взагалі коли-небудь чули, я вас питаю? Нарешті рівноправ'я, нарешті не лише клішований «друг-гей». Так, коли вони через різні причини зближуються, певна обсесія одне одним лише наростає, провокуючи незручні розмови. Проте це виглядає радше комічно, аніж образливо:— Що, лесбійки не танцюють?— Ні. Це заборонено кодексом. Походи! Гольф! Ми гніздимося.— І геть нема бажання трахнутися зі мною? Навіть найменшого?— Господи!— Я просто кажу, що наші стосунки дивні. Погляньте на нас — глуха ніч, дружина не знає, де я... Це трохи сексуально!— Зараз скажете, що я ще не знайшла «правильний» пеніс...— А скільки було спроб?..— Це не ваше собаче діло. Що ж до основної сюжетної лінії, то вона дуже проста: Аґґі хоче повернути собі хоча б якусь частину колишнього життя — знову писати успішні книжки. Натомість її «опонент» Найл не проти відбілити власну репутацію, за якою ховається нечесний бізнесмен та ймовірний убивця своєї дружини, що тепер намагається будувати нове життя зі стереотипною пікмі. Вона — видає біографію відомої людини і досліджує можливе вбивство, він — отримує бажану увагу як істинний нарцис.У цій грі сценарій не топчеться на одному місці з темою криміналу, а примудряється глибше розкрити персонажів. Ми дізнаємося, що насправді переживає Аґґі та трішки яка темрява прихована в Найлі. З часом починає здаватися, що серіал дещо затягнутий і рухається надто передбачуваною траєкторією. Мені особисто хотілося більшої взаємодії між акторами під чудово підібрані саундтреки (і це попри те, що гра Клер Дейнс тут мені зовсім не до душі). Це не «Мовчання ягнят», сценарій міг би бути сміливішим, 8 епізодів забагато, але це хороший нетфліксівський психологічний трилер — і цього достатньо, бо платформа протягом останніх років робить значно гірші детективні проєкти.Нагадаю свій список найкращих серіалів 2025 року:➖ «Юнацтво»➖ «Єдина»➖ «Убитий блискавкою»➖ «Друзі та сусіди»➖ «Чад Пауерс»#житомирськийкінофестиваль