​Він був зовні абсолютно позитивним. З посмішками і відборним чорним гумором. Спочатку відповідав на запитання формально, ніби йому все це і не потрібно. Тільки очі були сумними і якось занадто монотонним голосом розповідав про втрати.Зазвичай я в такі моменти делікатно уточнюю, чи хоче людина САМА продовжити якусь тему. Щоб я не лізла вглиб без дозволу.Він, помовчавши, сказав, що може прийти ще. Я не розпитували, з чим і на яку тему. Просто домовились на наступну консультацію. Ставила 50/50 прийде чи скасує. Прийшов.Говорили багато про різне, інколи розмовляли про важке, а інколи сміялися. І дуже багато працювали над об'єднанням тих частинок "Я", які були розділені. Психотравматичний досвід. Його життя "до 2022", ще бунтівного і весело хлопчика-підлітка і життя дорослого чоловіка, який швидко адаптувався під жахи війни.Об'єднувати щось нелегко і точно не швидко в роботі. Але усвідомлення - то вже 1 крок. І він доволі важливий. Я залишала цю дошку декілька сесій без стирання. Щоб він приходив і потроху щось дописував і додумував. Візуалізація - гарна річ. Йому здавалось на початку, що вже нічого немає від "того хлопчика". Але під кінець визначили, що щось залишилось. Щось додалось нового. А щось. Зникло.Але це був початок роботи. Бо все, що ми хочемо і усвідомлюючи це - ми можемо повернути❤️‍🩹