Еспресо Захід

💪 Свою нову перемогу ієромонах-спортсмен Макарій Дутка зі Львівщини присвятив олімпійцю Владиславу Гераскевичу.Отець Макарій Дутка здобув чергову перемогу у вивазі штанги лежачи з результатом 210 кг в найлегшому екіпіруванні, у Pro дивізіоні. "Присвячую нашу перемогу за його геройський вчинок, за його позицію, за те, що хотів увіковічнити і подякувати нашим полеглим Героям, які віддали своє життя, щоб ми могли жити, змагатися. Вони живі, коли ми їх памʼятаємо, коли ми за них молитву творимо, коли стараємося проживати наше життя чесно. В України будуть і чемпіони, і олімпійці. Та головне, що є в України, – українці. Ті, для кого важлива правда та памʼять про спортсменів і спортсменок, яких убила Росія і які більше ніколи не зможуть взяти участь у спортивних змаганнях через російську агресію. Друже спортсмене, ти не прогнувся, ти пішов до кінця, ти відстояв свою позицію. Я певен, що в Україні всі на твоєму боці, всі підтримують, та й не тільки у нашій державі, а й у всьому цивілізованому світі. Тільки разом боремося на всіх рівнях, щоб Україна жила, щоб з Українцями рахувалися, щоб нас шанували, бо ми того варті", –  зазначив о. Макарій Дутка.

Еспресо спільно з платформою пам’яті Меморіал вшановують пам’ять загиблих військових 🕯49-річний сержант Валентин Харченко на псевдо Терц поліг 7 жовтня 2022 року поблизу села Нова Кам’янка на Херсонщині. Під час бойового завдання підрозділ потрапив під ворожий артилерійський обстріл. Захисника тривалий час вважали зниклим безвісти. Валентин народився 18 вересня 1973 року в селі Мельникове Валківського району Харківської області, де минули його дитинство та юність. Згодом сім’я переїхала до села Миколо-Комишувата Берестинського району. Валентин закінчив місцеву школу і пішов на строкову службу.У мирному житті працював трактористом у ПАОП «Зоря». Створив міцну сім’ю, в якій виростало двоє дітей.З початком повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року Валентин добровільно прибув до військкомату. 26 лютого його зарахували до лав Збройних Сил України. Служив у складі 60-ї окремої механізованої Інгулецької бригади, обіймав посаду навідника піхотного взводу піхотної роти 98-го піхотного батальйону.«Він щиро любив землеробство, техніку та футбол. Цінував прості радощі життя, був доброзичливою, відповідальною та справедливою людиною. Надійним другом, гарним сусідом, люблячим сином, найкращим батьком і чоловіком. Його поважали і любили односельці», — розповіла дружина Зоя.Поховали захисника 24 грудня 2023 року в селі Миколо-Комишувата.Пам’ять Валентина Харченка вшанували стелою на Алеї Слави у Берестині.У нього залишилися мати, дружина, діти та онук.

Еспресо спільно з платформою пам’яті Меморіал вшановують пам’ять загиблих військових🕯Солдат Анатолій Яковенко поліг 16 січня 2024 року в селищі Білогорівка Сіверськодонецького району Луганської області. Він зазнав смертельних поранень внаслідок мінометного обстрілу противника. Захисникові було 38 років.Анатолій народився 31 серпня 1985 року в Чернігові. Закінчив школу №7 і опанував фах електромонтера в ПТУ №1. Працював за спеціальністю на фабриці «Елегант». У 2003 році юнака призвали до армії. Після демобілізації влаштувався у гіпермаркет «ВЕНА». Паралельно навчався у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини «Україна» за спеціальністю «Економіка і підприємництво». Пізніше працював фахівцем радіаційної безпеки на ЧАЕС у СП «NOVARKA», а останнім часом – у компанії «ТРАНС ЛАЙН ГРУП». Дуже любив рідне місто та цікавився історією Чернігівщини. Займався спортом, захоплювався риболовлею, любив відпочивати на природі. У перший день повномасштабної війни Анатолій без вагань став на захист України. Служив у 119-й окремій бригаді територіальної оборони. Обіймав посаду стрільця-помічника гранатометника. Брав участь в обороні Чернігова, а з серпня 2023 року воював на Луганщині. «Чоловік завжди піклувався про сім’ю і наш добробут, нічого для нас не шкодував, безмежно любив донечок і пишався їхніми успіхами. Толя говорив, що не треба дивитися, як хто вчиняє, а треба самому робити все по совісті, бути людиною. Він ніколи не боявся змінювати роботу, професії через загострене почуття справедливості, постійно навчався нового, дуже легко сходився з людьми, не терпів брехні. Його просто неможливо було не любити. Для нас він приклад мужності, доброти та справедливості, людина слова. Наш Герой відважно ніс службу, ніколи не жалівся, любив і поважав побратимів, які стали для нього другою родиною. Був нескореним і сильним духом, щирим, відвертим і товариським. Всі мої збори, добрі справи – в пам'ять про Толю. Світлих людей так мало, тому буду нести це світло за двох. Героям вічна пам'ять, честь і слава!» – написала дружина Юлія. Посмертно Анатолія нагородили медаллю «За оборону Чернігова». Поховали захисника на Алеї Героїв кладовища «Яцево» в Чернігові.У нього залишилися дружина, дві доньки, батьки та брат.