Він повернувся. Але не весь.Два фото.На першому — усмішка, сила, очі, в яких живе майбутнє.Поруч вона — спокійна, бо знає: цей чоловік тримає світ.На другому — ті самі плечі, тільки вже не для опори. Очі — провалля.Не схудлий. А виснажений до межі. Як узник Бухенвальда.Це не портрет воїна. Це — доказ.11 місяців у полоні.Без неба. Без імен. Без права навіть на біль.Його били, морили, тримали на бетонах і ланцюгах.Його тіло вціліло — але душу з нього вичавлювали по краплі.І це не поодинокий випадок.Це — система.Це — рашизм.І коли питають: чому вони таке роблять?Відповідь проста:Той, хто нічого не створив — може тільки ламати.Той, хто не має сили — може принижувати слабкіших.Той, кому нема чим пишатись — хоче, щоб інші страждали.Це не військові помилки. Це — цілеспрямована політика знищення людини.Їхні табори — це філії пекла. Їхні тюремники — не вояки, а звірі в людському вигляді.Вони не просто тримають у клітках. Вони витирають особистість.Методично. Планово. Без жалю.І саме тому ми не маємо права забути.Не маємо права змовчати.Бо кожен, хто пройшов крізь цю безодню — це жива памʼять того, що рашизм не «неправильна держава», а форма зла, яка має має бути розібрана до цеглин, та знищена, як фашизм у 45-му.І кожен кат має знати: темрява, в якій він жив — не захистить його від справедливості.І домогтися, щоб кожен з тих, хто знущався — був знайдений і покараний.Не «після війни». А по мірі сил — уже. Щодня. Цілеспрямовано.Бо якщо ми не зробимо цього — вони зроблять це знову.І знову.І знову.Вироби Технарів | єППО | Флюгер | Підтримати |Підписатися