Що не так із фразою «починаю життя з нуля у чужій країні?»

Цю фразу, ймовірно, використовувала більшість тих, хто зазнав еміграції. Вона лаконічна та зрозуміла, але частіше за все звучить саме в негативному ключі та супроводжується важким зітханням. І це зрозуміло, особливо коли еміграція вимушена і ти ніколи не мріяв про неї в своєму житті. Проте, ми часто недооцінюємо, наскільки наші висловлювання (як і думки) визначають загальне сприйняття ситуації та те, як ми її проживаємо.

До прикладу дві фрази:

"Я переїжджаю / їду жити до нової країни"

Або

"Я починаю життя з нуля у чужій країні"

За змістом невелика різниця. А от наповнення та післясмак від цих фраз — різний. Перша — констатація факту, друга — емоційно забарвлена: тут і почуття втрати і відчуття себе чужим в невідомій країні, і багато страху та тривоги. Я спробувала розібрати чому ця фраза несе за собою такий «шлейф» із складних емоцій:

▪️ Якщо «я починаю життя з нуля», то мої навички та вміння, а також моя самоцінність, ніби теж автоматично обнулюються. Бо наче те, що було раніше вже не важливо, а зараз мені потрібно щось інше, кардинально нове, що допоможе справлятись у еміграції. Але ця думка хибна, бо Ви та Ваш досвід є важливою опорою, що допоможе долати нові виклики.

▪️

Будь-який початок пов’язаний з очікуваннями, і часто вони можуть бути завищеними та викликати багато тривоги. Якщо додати сюди відповідальність за членів родини, сумнівів та пересторог стає ще більше. Але якщо ми продовжуємо жити своє життя, просто за нових обставин — тоді внутрішнього нагнітання набагато менше.

▪️

Починати щось з нуля — це про великий список «треба». Бо я ще не живу, «я тільки починаю» готуватися до життя. Але життя — це те, що вже відбуваєтесься, поки Ви ще готуєтесь. Тому не забувайте його жити тут і зараз!

▪️

Чужа країна — звучить як щось незрозуміле, холодне, щось, що автоматично викликає супротив та недовіру. Натомість вираз «нова країна» значно зменшує градус напруги і викликає інтерес. Від чужого хочеться бігти, нове ж — хочеться досліджувати. Всього лише одне слово, а яка різниця!

Отже, те, як ми мислимо та говоримо має значення. І це не про позитивне мислення, а про те, як залишаючись реалістом, не розкручувати себе на негатив та довготривалі переживання. Облаштування житла, пошук роботи, вивчення нової мови, організація всіх документів — на всі ці справи можна дивитись як на проблеми, а можна сприймати їх як задачі, які я маю виконувати у своєму власному темпі. Бо життя не закінчується і не починається, воно продовжується — просто виклики наразі інші.