Трохи про французьку орфографію.

Натрапила в перекладі на селище під назвою Caux, тобто Ко. Пішла гуглить для примітки, де воно там є, дорогою про себе посміялася, як французи нестерпно багато літер розгубили за історію розвитку мови. І то, я навіть не про різницю між кількістю звуків і букв у цьому слові. Просто є там ознаки, які зазвичай вказують на те, що раніше в цьому слові було більше звуків.

І тут гугл видає мені результат: Ко - поселення в швейцарському кантоні Во і у французькому департамені Еро. Ну ви зрозуміли, вони теж пишуться з купою нечитабельних літер - Vaud і Hérault.

Варто сказати, що у випадку з Caux диграф¹ au (читається "о") не завжди є результатом історичних фонетичних змін, наприклад, в Еро це просто переінакшене на французький лад окситанське Caus.

А от Во та особливо Еро - хрестоматійні випадки. Усі точно знають інший відомий приклад - Renault. Вони ілюструють одні й ті тенденції в зміні прононсу та орфограції,хоч і походять від різних мов. Vaud (а це Швейцарія) походить від німецького слова wald, тобто ліс; "Рено" ніби як від германського імені Reginwald (але вже інший вальд, типу "радник правителя" дослівно); а al у закритих складах у французькій свого часу дифтонгізувалися до au (яке тоді ще читалося як писалося). Такий процес буквально всюди відбувався, і з ol —>ou також, наприклад, у дієсловах: так латинське molere (молоти) стало французьким moldre, а потім і moudre.

А тепер слідкуйте за руками. З XVI століття французи починають повертати орфографію до етимологічного принципу, штучно надаючи їй рис латини (нашо? хз, понти, напевно). І до всіх цих au і ou присобачують l, бо вона ж там колись була! U про всяк теж залишають, мовляв, йой, най буде. На цій же хвилі, до речі, багатьом словам повертають h на початку слова, про яку всі на той час давно вже успішно забули (інколи повертають навіть там, де її не було, але нехай). І якщо з загальних назв ці зайві l усе-таки потім прибрали, то у власних вони залишилися на місці.

До речі, я так і не розповіла про Hérault. Це навмисно. Бо в цьому випадку звуку й літери l ніколи й не існувало. Назва річки та однойменного департаменту походить від латинської назви річки Arauris, яке перетворилося на окситанське Erau. (До речі, тут літера h з'явилася ще в ХІІІ столітті, до всяких реформ. Звідки - хз, може від впливом германської h, яку, наприклад, додали в слово "високий" - haut від латинського кореня alt-). Тобто оте lt в назву річки втулили просто тому, що їх тулили всюди. Нуашо, зате виглядає по-французьки!

¹ сполучення двох літер, які позначають один звук, наприклад, "дз" в українській