Велике полювання. Українська нація прийняла рішення, ми прийняли рішення ким ми є. Ми відмовились бути худобою в цьому світі. Ми ніколи не приймали долю рабів. Ми — мисливці, які вбиватимуть свою здобич, поки не винищать повністю. Ми обрали цей шлях давно. Шлях повний сумнівів і боротьби з власним я. Боротьби з егоїстичним бажанням жити своє життя, і вибором боротись за те, щоб жили інші, боротьби за власну гідність. Дев’ять років це довгий шлях. Чи побачимо ми його завершення? Я не знаю. Проте сам шлях — і є наша мета. Відкинути сумніви важко, і було б дивно, якби цей шлях був занадто легкий. Але чи є в нас інший вибір? Коли ти приймаєш шлях боротьби, тільки тоді в тебе є вибір. Бути здобиччю обрали вони, воювати без мети обрали вони, помирати без честі, бути забутими власними родичами, які з задоволенням заспівають дифірамби своєму верховному кату за те, що той послав на убой їх дітей, братів та чоловіків. Наш шлях протилежно інший. Мета кожного мисливця — це полювання. Велике полювання за здобиччю. І ось воно вже на порозі. У тебе є трохи часу підготуватись, аби вирушити у визвольний похід. І коли ми здобудемо смерть в бою, ти станеш замість нас. І як і ми згадуємо наших братів та сестер полеглих в боях, ти будеш згадувати нас. З посмішкою, з відчуттям заздрості, з відчуттям боргу. Цей борг буде рушійною силою, яка не дасть тобі звернути з обраного шляху. Він буде вимагати брати на себе відповідальність і сварити самого себе за відчуття егоїстичної слабкості. Але це і є свобода, твоя свобода перед самим собою. Здобудь її і тоді, ти зрозумієш що здатен на велич .