ВАЖЛИВО ДЛЯ ВСІХ БАТЬКІВ: ЯК НАШІ СЛОВА ФОРМУЮТЬ МАЙБУТНЄ ДІТЕЙ🚩 «Ти що, зовсім?! Негайно прибери, інакше покличу тітку з уколами!» - звучить у лікарняній палаті, де мама вмовляє свого 2,5-річного сина, який розкручує рулон туалетного паперу. Залякування медичними процедурами відбувається регулярно. Жінка не замислюється, що такими методами руйнує довіру дитини. У майбутньому вона ризикує зіткнутися із закритим і нерозуміючим підлітком. 🚩 «Ти погана дівчинка», - бабуся докоряє онуці, яка відмовляється від їжі. Ці слова здатні сформувати серйозні комплекси. Згодом дівчинка може зіткнутися з проблемами в харчуванні, низькою самооцінкою, тривожністю. 🚩 «Впадеш!» - раз по раз повторюють дорослі, і в підсумку дитина дійсно падає. Причому не тільки фізично. Програмування на невдачі працює безвідмовно. 🚩 Коридор санаторію. Жінка тягне малюка, що плаче, за руку і погрожує: «Тато дізнається, покарає і позбавить солодкого!». Вона навіть не підозрює, що перетворює батька на грізного суддю, а себе - на безпорадну фігуру.Тим часом до них підходить літня дама: «Так ревіти не можна, зараз віддам тебе в поліцію!». Малюк у страху замовкає, але незабаром ридає з новою силою. У такі моменти батькам важливо захистити дитину: «Дякую за турботу, але ми впораємося. А поліція, до речі, допомагає людям, а не забирає дітей». 🚩 Їдальня. У повітрі звучать знайомі заклики: «Їж! Якщо не поїси, не підеш плавати!». Діти плачуть, дорослі роздратовані. На тарілках - їжа, яку малюки не можуть проковтнути. За сусіднім столиком дівчинку змушують доїсти страву погрозами. Такий досвід закріплюється як насильство. Що, якби ми частіше виявляли любов і повагу до дитини, а не тільки зупиняли її? Якби ми підрахували, скільки разів за годину критикуємо малюка, а скільки - підтримуємо, то багато що стало б очевидним. Варто запитати себе: «Якби переді мною була чужа дитина, я б так із нею говорив?», «А якби це був дорогий гість?». Можливо, тоді зникли б крики, погрози та нескінченні докори. Кілька важливих ТАК про дітей: Так, дитина до 7 років не здатна сидіти спокійно довше хвилини - це фізіологія. 🔘 Так, вона не розуміє, чому вчора можна було, а сьогодні не можна. 🔘 Так, гра - це процес, зупинити його за командою складно. 🔘 Так, у дітей-амбідекстрів буває затримка в обробленні інформації, але це не означає, що вони дурні. 🔘 Так, страх перед піском або водою може бути пов'язаний із гіпертонусом після пологів. 🔘 Так, багаторазові кидки іграшок - це дослідження світу, а не каприз. 🔘 Так, дитина, яка сумує за мамою, навіть якщо залишилася з бабусею, не розпещена. 🔘 Так, малюк не чує «людського» голосу, якщо цей голос звучить зверху в наказовій формі. 🔘 Так, крик «Моє!» - це спроба встановити кордони, а не ознака жадібності. 🔘 Так, діти нас люблять беззастережно, але вбирають наші слова, жести і манеру спілкування. І коли вони виростуть, відтворюватимуть те саме... поки ми щось не змінимо.