Цієї зими зійшлося майже все одночасно: дороги, яким давно минув термін планового ремонту, аномальні температурні перепади, перевантажений транспорт і — головне — майже повна відсутність фінансування. Результат бачить кожен, хто виїжджає на трасу.Кілька матеріалів останніх тижнів дають досить повну картину того, що відбувається з дорожньою інфраструктурою України. Texty.org.ua зібрали дані про причини руйнування доріг цієї зими, The Page поговорив із головою Агентства відновлення Сергієм Сухомлином, а Віктор Загреба з ГО Vision Zero написав про словацький досвід масової реконструкції мостів через ППП.Цифри говорять самі за себе. Фінансування доріг державного значення впало з 135 млрд грн у 2021 році до 10,8 млрд у 2026-му. Бітум подорожчав учетверо. На утримання і ремонт у цьому році передбачено 4,6 млрд грн — при мінімальній потребі в 40 млрд. Понад 6 200 мостів перебувають в аварійному стані. Інформація про стан ще третини мостів взагалі відсутня — їх ніхто не обстежував.Дорожній фонд формально існує, але гроші з нього йдуть у загальний бюджет на армію. І тут важко когось звинувачувати — гроші справді потрібні там. Але проблема в тому, що ніхто так і не придумав, як утримувати дороги в умовах затяжної війни. Просто перекидають гроші з резервного фонду, коли проблема стає дуже нагальною.Цікавий приклад пропонує Словаччина, де запускають ППП-проєкт на реконструкцію 575 мостів одразу. Модель проста: приватний консорціум будує за власні кошти, держава починає платити лише після введення об'єктів в експлуатацію. Для України ідея цікава — але все впирається в одне: навіть якщо бізнес відбудує мости за свої гроші, потім держава все одно має щороку платити за користування. А з огляду на нашу репутацію виконання фінансових зобов'язань, довіра потенційних інвесторів до такої схеми близька до нуля. Я б починала з кількох пілотних об'єктів із залученням донорського фінансування під виплати — щоб показати, що механізм працює і держава платить вчасно. Без цього будь-яке ППП в дорожній галузі залишиться гарною ідеєю на папері.Агентство відновлення тим часом живе в режимі воєнної реальності: 1,8 млрд євро інвестпортфель, шість нових водогонів, амбіції зробити Україну транзитним хабом від моря до моря. Я не іронізую — це справді така реальність, коли всі завдання критичні одночасно, а гроші шукаєш по ходу і з різних джерел. Миколаївський водогін за 8 місяців з економією 2,5 млрд грн — реальний результат. Але на дороги грошей як не було, так і немає.На мою думку, уряду варто рухатися одночасно в кількох напрямках, не чекаючи кращих часів. Знайти мінімальний бюджет утримання доріг через донорів і міжнародні кредити — бо 4,6 млрд грн це навіть не половина мінімуму. Запустити один-два прозорі пілотні ППП-проєкти на мостах із заздалегідь гарантованим фінансуванням виплат. І нарешті зробити інвентаризацію тих 35% мостів, про стан яких взагалі нічого невідомо — бо управляти тим, чого не вимірюєш, неможливо.Дорозі байдуже, війна зараз чи мир. Вона руйнується за законами фізики.#дороги