Економіка з Матвійчук ⚡️

Перша бізнес-леді Галичини: як з одного мішка цукру збудувати імперію 🍫Уявіть: 1918 рік, руїни після Першої світової. Українка Климентина Авдикович залишається вдовою з двома дітьми та порожнім гаманцем. Що вона робить? Починає створювати цінність.Климентина продає свою швейну машинку, купує мішок цукру і починає варити помадки на власній кухні.🔥 Це неймовірна історія:1️⃣ Коли вона переїхала до Львова, там уже було 7 фабрик і 84 цукерні! Вона не просила державу «захистити вітчизняного виробника» чи обмежити імпорт. Вона просто робила краще, креативніше та смачніше.2️⃣ З домашньої кухні — до фабрики «Фортуна Нова», 110 працівників та експорту в Європу. Климентина особисто придумувала слогани для газет, бо розуміла: ринок треба завойовувати мізками.Але прийшли соціалісти...У 1939-му прийшли «визволителі» і просто відібрали все. Фабрику націоналізували, назвали «Кондитерською фабрикою №3», а саму Климентину викинули з власного життя: змусили померти в еміграції.Сьогодні ми знаємо її дітище як частину «Світоча», але часто забуваємо, чиєю кров’ю і потом він будувався. 🎬 Як одна жінка перемогла 84 конкуренти та що сталося з її імперією — дивіться у новому відео!

41% європейців незадоволені своєю демократією — діагноз сьогоднішнього ЄС.Чому майже половина людей у найбагатшому регіоні світу невдоволені? Бо замість свободи вони отримали владу людей у краватках, які ніколи не ризикували власним центом.У чому корінь зла:* Елітарна бульбашка. Чиновники в Брюсселі (і наші, що їх копіюють) живуть у світі ESG-звітів та квот. Платник податків бачить інше: регуляції плодяться, ціни ростуть, а реальна безпека — нуль.* Соціалізм під прикриттям. Коли держава вирішує, кого тобі наймати (DEI) і як тобі дихати, це не демократія. Це м’яка версія того, від чого ми намагаємося втекти.* Смерть конкуренції. 170 тисяч сторінок директив — це не «шлях у цивілізацію», це зашморг на шиї бізнесу.Висновки для нас:Ми так завзято копіюємо кожен пчих європейських бюрократів, що ризикуємо успадкувати їхній спад. Справжня демократія — це ринок. Де люди щодня голосують своїми грошима (ми щодня обираємо, у кого купимо товари/послуги), а не раз на п’ять років за обіцянки чиновника.Якщо ми хочемо вижити і перемогти, нам потрібна економічна свобода, а не ілюзія вибору між різними податковими інспекторами.Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ

Ми заробимо на війні з Іраном — і це правильно ⚠️👋Бачили мій попередній пост про Ежена Вадона? Він збудував приватну верф і за рік видав есмінці. Сьогодні наші «Вадони» — це сотні приватних компаній, що створюють найкращі у світі дрони-перехоплювачі, системи РЕБ і купу іншого.Старий світовий порядок не спрацював — сьогодні іранські дрони луплять по Дубаю, а ППО багатих країн виявилося не готовим до війни на виснаження. Усі хочуть те, що маємо ми: перевірену боєм технологію вбивства ворога. Чому ми досі вагаємося з відкриттям експорту зброї?1️⃣ Масштабування = дешевша оборона. 📈 Коли компанія продає тисячі дронів на Близький Схід, собівартість одного дрона для ЗСУ падає в рази. Це чиста економіка: чим більше ми продаємо, тим дешевше озброюємо власну армію.2️⃣ Інвестиції. Закордонні контракти — це притік валюти, нові робочі місця та податки (ну, можливо, хоч на це клюнуть). Нам потрібен капітал, щоб вести війну, а не лише сподіватися на допомогу партнерів.3️⃣ Це не «гроші на крові» а національний інтерес. Це гроші для виживання. Кожен долар прибутку виробника зброї — це нова розробка, яка завтра врятує життя нашого військового і цивільного.Розмови про відкриття експорту тривають роками. У березні 2026-го, коли палає Близький Схід від союзника рф, ці розмови мають стати діями.Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ

⛽️ Чому насправді дорожчає бензин і як нас дурять популісти?Ціни на пальне ростуть через Близький Схід, а «захисники народу» вже шукають спекулянтів. Тимошенко критикує «Укрнафту» за високі ціни й вимагає перевірок. Сюр у тому, що держава одночасно є власником «Укрнафти», регулятором ринку та головним збирачем податків. Просити уряд перевірити самого себе — це імітація діяльності, яка ніяк не знизить ціну в чеку. Правда, яку вам не скажуть популісти:1. Ціна — це термометр. Нафта у світі дорожчає. Ламати «градусник» через Антимонопольний комітет — не означає лікувати хворобу. Це просто заплющувати очі на реальність.2. Головний «спекулянт» — держава. Понад 50% ціни в кожному літрі — це податки, акцизи та ліцензії. Популісти хочуть перевірок, але жоден не запропонував знизити податковий зашморг, щоб полегшити логістику для армії та бізнесу.3. Державне — значить дороге. Чиновник в «Укрнафті» ніколи не буде таким ефективним, як приватний бізнес, що б’ється за кожного клієнта.Замість «контролю» нам потрібні конкретні кроки:* Дерегуляція: спростити ввіз пального та відкриття нових АЗС. Конкуренція збиває ціну краще за будь-якого міністра.* Зменште державний сектор: +-70% ВВП у 2025-му було перерозподілено через державний бюджет (більша половина пішла на невоєнні видатки).* Податкова дієта: скоротити акцизи з палива під час війни. Це миттєво здешевить усе — від хліба до снарядів.* Приватизація: Продайте «Укрнафту». Держава не повинна володіти заправками. Крапка.Капіталізм — це добровільна вигода. Соціалізм — це «справедлива ціна» від чиновника, яка завжди закінчується дефіцитом або космічним чеком за ваш рахунок.Більше читайте у моїй статті:https://blogs.pravda.com.ua/authors/matvijchuk/69ab07e45d60c/Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ

Світ палає, а ми досі бавимося в «соціалочку»Ракети в Ірані, війна в Україні, нафта дуже скоро може бути по 100$, інфляція. Світ входить у піке, яке називають третьою світовою».Але я хочу спустити цю високу геополітику на нашу грішну землю.Знаєте, що мене як підприємницю бісить найбільше? Поки світ готується до великої війни, Європа продовжує тонути в «зелених» бюрократичних нормах, а ми в Україні — у м’якому соціалізмі.Ми чекаємо, коли «все закінчиться», але правда в тому, що старого світу більше немає. І виживуть у цьому новому хаосі не ті країни, де найбільше чиновників чи найвищі податки, а ті, де економіка максимально вільна і мобільна.Чому ми зараз вразливі?Кожен дозвіл, кожна ліцензія, кожен роздутий штат міністерства — це гиря на ногах нашої армії. Сильна держава — це багата держава. А багатство створюється не в кабінетах, а на заводах і в цехах.Що нам робити, поки «пил не осів»?1. Економічна мобілізація через свободу. Нам не потрібні нові податки «на війну», нам потрібне скасування всього, що заважає виробляти зброю, дрони та все інше тут і зараз.2. Приватизація всього. Державні підприємства — це чорні діри для наших податків. Продайте їх тим, хто зробить їх ефективними.3. Чесна валюта. Нам потрібна стабільність, яку не зможе зпустити в унітаз жоден уряд «надрукувавши трохи грошей» для покриття власних прорахунків. Чому ми відйшли від золотого стандарту?Світ розділився на тих, хто платить за хаос кров’ю, і тих, хто на ньому заробляє. Україна вже заплатила найвищу ціну. Щоб не просто вистояти, а перемогти, ми маємо стати економічним тигром.Час «соціальних гарантій» від держави, яка сама ледь тримається, минув. Час брати відповідальність на себе. Тільки вільна людина з гвинтівкою та капіталом здатна захистити свій дім.Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ

Приватне ППО: Чому держава згадала про бізнес, коли «припекло»?Сьогоднішня новина від уряду про розширення участі підприємств у ППО — це класичне «зізнання» системи у власній обмеженості. Коли ресурсів не вистачає, а чиновники не встигають за реальністю, вони приходять до нас — підприємців.Звісно, те, що бізнесу нарешті починають дозволяти захищати свої об'єкти, — це крок у правильному напрямку. Але тут є декілька "але".1. Чому це називається «експериментальним проєктом»? Захист своєї власності — це базове право людини. Уявіть, якби вам дозволяли ставити сигналізацію на офіс тільки в межах «експерименту» під контролем міністерства. Приватний власник завжди зацікавлений у результаті більше, ніж найманий чиновник.2. «Тимчасове надання» озброєння. Уряд каже, що буде «тимчасово передавати» засоби ППО, які зараз не використовуються ЗСУ. Тобто держава тримає десь на складах техніку, не може дати їй раду (немає людей, бюджету чи волі), але замість того, щоб дозволити бізнесу вільно купувати та імпортувати такі засоби захисту, вона створює складну процедуру «індивідуальних рішень».3. Хто за це платить? Бізнес сам навчить людей, сам забезпечить логістику і сам нестиме відповідальність. Це і є капіталізм у дії: ми беремо на себе ризики та витрати, які держава не здужала. Але при цьому ми продовжуємо платити податки на «загальну безпеку», яку в даному випадку забезпечуємо собі самі.Яка тут альтернатива? Замість «експериментів» та «тимчасових дозволів» нам потрібна реальна децентралізація оборонної спроможності.* Дозвольте підприємствам офіційно купувати засоби захисту на ринку без посередництва держспец-прокладок.* Спростіть сертифікацію приватних безпекових компаній (компаніям не треба розпорошуватися Забезпечення безпеки можна передати на аутсорс).* Дайте бізнесу податкові пільги на суму інвестицій у власну (і державну як частину системи) безпеку. Сьогодні нам дали трохи «покерувати» захистом власного майна. Завтра ми маємо вимагати від них піти з економіки, щоб ми могли збудувати країну майбутнього.Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ

В Україні закрився другий завод АрселорМіттал: чи винна тільки росія?Новина про закриття Ливарно-механічного заводу «АрселорМіттал» у Кривому Розі — черговий успішний постріл ворога по нашому тилу. Росія системно нищить енергетику, щоб зупинити промисловість. 2400 людей без роботи.«АрселорМіттал» — це найбільший іноземний інвестор та промисловий гігант України.Сьогодні стає заручником не лише російських ракет, а й вбивчої бюрократії та енергетичної неефективності.Ми самі допомагаємо ворогу своєю неефективністю:1. Енергетична зашморг. Ракети б’ють по великих ТЕС, але бізнес добивають штучно високі ціни на електрику та неможливість гнучко купувати енергію. Замість того, щоб дати повну свободу приватній генерації (без ліцензій, дозволів та бюрократичного пекла), ми досі намагаємося «регулювати» дефіцит.2. Регуляторний десант. Поки наші металурги працюють під сиренами, ЄС впроваджує CBAM (вуглецеве мито). Це як вимагати від марафонця з простреленою ногою бігти за олімпійськими стандартами. Наша держава має не «співчувати», а зубами вигризати скасування цих бар’єрів для України на час війни (як мінімум).Ми не можемо збити кожну ракету, але ми можемо збити кожне обмеження, що заважає заводам працювати:1. Геть державне регулювання енергетики. Повна лібералізація ринку, щоб будь-яке підприємство могло самостійно забезпечувати себе світлом без огляду на чиновників.2. Економічний наступ у Брюсселі. Вимога повного зняття екологічних мит і квот. Це наша плата за захист східного кордону Європи.Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ

Європа визнає крах: 83% планів «покращення» проваленоПрем’єр Бельгії Александр Де Кроо виступив з промовою, яка звучить як вирок сучасній європейській бюрократії.Гола правда в цифрах:* 83% — саме стільки пріоритетів конкурентоспроможності ЄС або стоять на місці, або деградують.* 10% — на стільки обвалилися інвестиції в хімічну промисловість (базис усієї індустрії).* Деіндустріалізація — це вже не лякалка, а реальність. Європа ризикує перетворитися на «промисловий музей», де туристи милуються минулим, поки майбутнє будують в США та Китаї.Чому це важливо для нас?Наші «реформатори» з ентузіазмом тягнуть в Україну ті самі директиви та норми, від яких зараз задихається Антверпен. Ми копіюємо шлях до бідності, видаючи це за «європейську інтеграцію».Мусимо розуміти:1. Пріоритет — капіталу, а не паперам. Де Кроо прямо каже: якщо декарбонізація (зелений перехід) не поєднується з прибутком, вона стає синонімом бідності. Нам в Україні потрібна політика «економіка здорового глузду», де кожна регуляція проходить тест: «це допоможе нам виробляти більше чи ні?».2. Час — це зброя. У Європі роки йдуть на те, щоб отримати дозвіл. Ми у стані війни не маємо років. Нам потрібна лібералізація «на вчора».3. Геть «м'який соціалізм». Бюрократія, що намагається контролювати кожен крок бізнесу, вбиває інвестиції не гірше за ракети. Капітал йде туди, де його поважають і не чіпають.Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ

🌍Мапа економічного IQ у світі: Хто в топі?Міжнародний Інститут Свободи випустив Індекс економіки здорового глузду 2026. Це фактично «тест на інтелект» для урядів 144 країн.Подивіться на карту. Вона чітко розділяє світ на тих, хто створює умови для процвітання, і тих, хто топить свій народ у соціалістичних експериментах.Що ми бачимо?🗽Група 1 (Економічний інтелект): Швейцарія, Данія, Ірландія. Тут поважають власність і свободу. Результат — багатство.🇷🇺Група 5 (Економічне дно): Очікувано, тут росія (105-та) та Білорусь (102-га). Це закономірний результат їхньої деградації: коли держава стає апаратом насильства, економіка перетворюється на обслугу війни та злидні.🇺🇦Де Україна? Ми, на жаль, «сусіди» не лише географічно: 95-те місці (символічно) — четверта група, яку назвали «уряди з рідкісними проявами розуму». Наш економічний IQ нижчий за 66% країн світу.Бідність — це не доля. Це наслідок величезного держсектора при низькій якості управління, витіснення підприємництва та посилення регуляторки. Усе це симптоми інституційної хвороби України.Який колір на цій мапі ми оберемо для себе завтра? Все залежить від того, чи вистачить нам сміливості визнати: здоровий глузд — це і є наша найголовніша реформа.Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ

Залужний: поставити економіку на військові рейкиВсі розібрали промову Залужного в Chatham House на цитати про рої дронів, ШІ та роботизовані «kill zones». Але за технологіями багато хто не помітив однієї тези.Прозвучала думка: Планування військового виробництва має стати частиною планування військових операцій. Це цікава теза, за яку варто зачепитися, щоб розібрати ключове питання — як саме має працювати економіка у війні на виснаження. Адже реалізувати це можна двома абсолютно різними шляхами.Перший шлях — соціалістичний. Це коли держава створює чергове міністерство, яке вказуватиме, кому, де і скільки гайок крутити. Але класичні централізовані заводи довгі ланцюги постачання і навіть ТЕЦ стали ідеальними мішенями для ракет. Військовий соціалізм із державними оборонними монстрами не виживе в епоху прозорого поля бою. росія може гнати свою неповоротку машину за рахунок примусу та ресурсу. Але ми не можемо копіювати росію.Другий шлях — ринковий. Як має виглядати інтеграція виробництва та планування операцій у капіталістичній моделі?Армія залишається державною, але виробництво зброї, амуніції та забезпечення переходить до приватного бізнесу.Генеральний штаб розробляє план операції і каже: «Наступного місяця нам потрібне рішення, яке гарантовано спалить російський РЕБ на глибині 30 кілометрів». Це — попит. Далі держава виставляє контракт із прозорою ціною а краще аукціоном.І в цей момент вмикається магія ринку. Поки державний завод місяцями погоджуватиме креслення і чекатиме деталі на митниці, за справу візьмуться десятки приватних компаній. Вони конкурують між собою. Вони мотивовані не лише патріотизмом, а й нормальним бажанням легального прибутку. Вони самі сховають свої цехи по підвалах (ось вам і децентралізація для виживання). Вони створять інновацію за тижні, тоді як у держави на це пішли б роки.Переведення економіки «на військові рейки» по-українськи — це не націоналізація чи державний диктат. Справжня мобілізація економіки — це коли держава стає надійним, платоспроможним замовником, який купує найкраще у приватного виробника. І при цьому — забирає дозволи, ліцензії, квоти та інше паскудство, щоб процес йшов швидко і якомога більше прибутку йшло в реінвестиції для нарощення виробництва (тобто і здешевлення).Щоб виграти війну технологій, планування операцій має спиратися на креативність українського підприємця. Дайте бізнесу економічну свободу, приберіть податковий терор, дозвольте приватним зброярам конкурувати за контракти — і вони забезпечать армію так, як не снилося жодному держплану.Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ