Економіка з Матвійчук ⚡️

Знову боремося з цінами?Президент доручив уряду підготувати кроки проти зростання цін через глобальну нестабільність на Близькому Сході. Уявіть, що ви захворіли, і у вас піднялася температура. Ви берете градусник, бачите 39°C. Що робить уряд у нашому випадку? Він бере шматочок льоду і прикладає його до градусника, щоб той показував 36,6°C. Здається, проблема вирішена, але хвороба нікуди не зникла. Ціна — це просто економічний градусник. Вона передає інформацію. Якщо на Близькому Сході криза і пального у світі стає менше, ціна зростає. Це сигнал для підприємців: «Гей, тут дефіцит, везіть сюди більше пального!» або ж «Шукайте альтернативу». І це сигнал для споживачів: «Будьте економнішими». Звідки держава бере гроші, щоб повернути вам 15% за дизель? Щоб дати вам цей кешбек, держава спочатку дістає гроші з вашої лівої кишені, залишає частину собі (бо треба ж утримувати армію чиновників, які цей кешбек адмініструють, пишуть постанови і перевіряють АЗС), і потім урочисто кладе залишок у вашу праву кишеню. Що насправді міг би зробити уряд, щоб ціни на пальне не били людей по кишені?Просто відійти вбік і не заважати.Якщо ви хочете знизити ціну на товар — знизьте податкове навантаження на нього. Скасуйте або кардинально зменште акцизи та ПДВ на пальне на період кризи. Навіщо збирати з людей податки в ціні бензину, щоб потім витрачати ресурс на повернення цих же грошей через додаток? Просто не забирайте їх на старті!По-друге, треба максимально спростити життя тим, хто це пальне завозить. Скасуйте зайві папери, ліцензії та перевірки на митниці.Ми ведемо важку війну. Нам потрібна сильна, гнучка економіка, здатна довгостроково забезпечувати армію. А сильна держава — це не та, де роздутий штат чиновників вирішує, кому і скільки відсотків компенсувати. Це держава, де бізнес має свободу працювати, заробляти і забезпечувати країну всім необхідним. Давайте лікувати хворобу, а не розбивати економічний градусник.Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ

Елла Лібанова має рацію щодо нестачі людей. Але її план пахне кабінетним соціалізмом.Читаю свіжі матеріали від Інституту демографії та Елли Лібанової. Діагноз, який вона ставить нашій економіці, абсолютно точний: ми не можемо ставити на дешеву робочу силу. Людей мало. Нам потрібна економіка високої продуктивності, де одна людина за допомогою технологій створює в десять разів більше цінності, ніж раніше.Підписуюсь під кожним словом! Але коли я читаю про те, ЯК саме нам пропонують це зробити... в мене виникає стійке відчуття дежавю.Нам знову пропонують "широке впровадження публічно-приватного партнерства" та штучне "формування просторових кластерів" через зміни адмін-устрою. Тобто, знову чиновники в кабінетах будуть вирішувати, де в нас буде "економічний локомотив", а де — ні.Друзі, давайте чесно. Як виглядає "публічно-приватне партнерство" у країні з роздутою бюрократією? Зазвичай це коли прибутки отримує наближений до влади бізнесмен, а збитки та неефективність лягають на плечі платників податків. Це не капіталізм. Це класичний м'який соціалізм для обраних.А щодо штучних кластерів... Кремнієва долина виникла не через указ з Вашингтона. Німецьке економічне диво Людвіга Ерхарда сталося не тому, що уряд намалював на карті "зони зростання", а тому, що він скасував контроль над цінами і дав людям свободу підприємництва.Економіка — це не шахівниця, де держава може переставляти людей і заводи. Це живий організм. Добровільний обмін.Не треба примусово переселяти людей чи перемальовувати кордони областей. Як тільки в якомусь регіоні буде вигідно інвестувати, підприємці самі побудують там заводи нового покоління, самі куплять (і створять!) технології, які дадуть ту саму високу продуктивність без тисяч дешевих робочих рук. І люди самі туди поїдуть за високими зарплатами.Сильна держава під час війни будується не на наказах про те, де кому жити. Вона будується на економічній свободі, яка єдиною здатна генерувати багатство. Час перестати планувати людей і почати захищати їхнє право вільно працювати.Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ

Пенсійна пастка влади: новий план Гетманцева зробить нас усіх біднішими (вчергове)Друзі, читаю нову колонку Данила Гетманцева про майбутнє наших пенсій. Якщо перекласти його складні терміни на людську мову, він визнає страшну правду: солідарна пенсійна система (коли ваші податки йдуть на виплати нинішнім пенсіонерам) — збанкрутувала. Що ж влада пропонує робити? Ввести «автоматичне зарахування» до накопичувальних фондів. Тобто держава планує примусово забирати ще частину вашої зарплати у нові фонди, списуючи все на "європейський досвід".І тут виникає головне питання, яке чиновники старанно обходять: а що робити з мільйонами НИНІШНІХ пенсіонерів? Тими, хто все життя тяжко працював, у кого держава силоміць забирала податки, обіцяючи забезпечену старість, а тепер кинула напризволяще з пенсією у 3000 гривень?У чому фундаментальна помилка логіки влади?Гетманцев намагається вирішити проблему збанкрутілої системи за рахунок... тих, хто ще працює.Але давайте дивитися правді в очі. Український бізнес і працівники зараз тягнуть на собі війну. Якщо сьогодні ввести додатковий "автоматичний" внесок із зарплат на майбутні накопичення, це означатиме лише одне — ще більше податкове навантаження. Бізнес піде в тінь, економіка стиснеться, а грошей не буде ні на армію, ні на майбутні пенсії, ні на нинішніх бабусь і дідусів.Як вийти з цієї ситуації?Наші пенсіонери — це жертви найбільшої фінансової піраміди під назвою "соціалізм". Держава силою загнала їх у цю систему, тому вона зобов'язана віддати їм борг. Але робити це треба не через грабунок нинішніх працівників, а, наприклад, через розпродаж неефективних активів самої держави.Ось конкретні кроки, як це зробити:Крок 1. Тотальна приватизація для виплати боргів пенсіонерам. Держава володіє тисячами підприємств, мільйонами гектарів землі та майном, яке генерує лише корупцію та збитки. Усе це має бути продано на відкритих аукціонах.Куди підуть гроші? Жодних "інвестицій у державні проекти" — усі кошти від приватизації (а також конфісковані російські активи) мають йти у спеціальний Пенсійний фонд перехідного періоду. Ці гроші підуть виключно на те, щоб забезпечити гідні виплати нинішнім пенсіонерам, перед якими держава має борг.Крок 2. Радикальне скорочення держапарату.У нас роздутий штат чиновників, контролерів та інспекторів, які нічого не виробляють, але споживають мільярди з бюджету. Крок 3. Свобода і зниження податків для працюючих.Коли ми закриємо питання виплат нинішнім пенсіонерам за рахунок продажу державного майна і скорочення держапаратау, ми повинні знизити податки на працю для нинішнього покоління (скасувати ЄСВ). Тільки тоді українці зможуть самостійно вирішувати: відкрити власну справу, купити нерухомість чи добровільно віднести гроші у приватний пенсійний фонд.Держава не повинна створювати нові фонди і знову "автоматично" лізти в наші кишені. Вона повинна продати свої активи, віддати борги старим і не заважати працювати молодим.Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ

«Золота рибка» заснувала Асканію-Нову?Перегляньте це відео. Воно про Софію Фальц-Фейн — видатну підприємицю ХІХ століття, яку прозвали «Золотою рибкою». І ні, вона не виконувала чужі забаганки за помахом чарівної палички. Вона власним розумом збудувала гігантську бізнес-імперію у світі, де правила гри диктували чоловіки та неповороткі імперські чиновники.Порти, заводи, інвестиції в новітні на той час технології — все це працювало без жодних дотацій. Коли її син прийшов із мрією про перший у світі степовий заповідник, вона просто повірила і профінансувала це зі своєї кишені. Так з'явилася славнозвісна Асканія-Нова (Жоден комітет з планування чи натовп бюрократів не здатні на таке візіонерство). Однак, у 1919-му році більшовики вбили літню Софію в її ж маєтку. Ті, хто не здатен нічого створити, прийшли силою забрати чуже. Прийшли, бо їхнім соціалістичним лозунгам повірили. Сьогодні їхні ідейні нащадки — російські окупанти — так само руйнують і грабують Асканію-Нову та вбивають наших людей.Чому важливо згадувати таких людей саме зараз? Бо сьогодні кожен підприємець, робітник, військовий, який продовжує працювати попри бюрократичні палки в колеса, робить надзвичайне.Не опускайте руки. Ваша праця — це те, що тримає країну сьогодні. Видихніть. Наберіться сил за ці вихідні. Ви робите велику справу, і саме за такими людьми — майбутнє.Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ

«Нам треба 300 тисяч мігрантів щороку» — аналіз заяв голови міграційної політикиУ мережі на цю тему багато хейту, але давайте без емоцій і переходу на особистості. Я уважно послухала його інтерв'ю і проаналізувала проєкт «Стратегії державної міграційної політики до 2035 року».Знаєте, що найцікавіше? Половина того, що він каже — абсолютна правда. Він чесно визнає провал штучного «Міністерства єдності» з його мільярдним бюджетом. Він прямо каже, що молодь вміє рахувати гроші і не повернеться з-за кордону лише на патріотичних гаслах. І коли мінімалка у нас 175 доларів, а в Польщі 1100 євро — вибір для багатьох очевидний.Але далі починається пастка чиновницького мислення...Воскобойник каже правильну річ: нам треба відмовитися від дешевої робочої сили і вийти на 70-80% від польських чи чеських зарплат. Але ЯК вони пропонують це зробити?Держава знову намагається лікувати симптоми, а не хворобу. Чиновники малюють плани до 2035 року, оцінюють дефіцит у 4,5 чи 8 мільйонів робочих рук і думають, що міграційними квотами чи консультаційними хабами можна заповнити заводи. Вони бачать людей як ресурс, який можна математично розподілити. При цьому, жодного разу не згадавши про проблему з верховенством права, з приватною власністю з іншими ключовими інституціями.Але економіка, як вчили нас класики Австрійської школи, так не працює. Люди — не фігури на дошці. Вони мігрують за капіталом.Зарплати стрімко зростають лише тоді, коли бізнес починає жорстко конкурувати за працівника. А щоб бізнес міг платити більше, йому потрібен вільний капітал і відсутність державного терору.Бідність і відтік людей — це прямий наслідок нашого соціалізму. Поки підприємець витрачає ресурси на боротьбу з податковими накладними, відбивається від перевірок, купує ліцензії і втрачає на митах, він фізично не може платити працівнику стільки, скільки платять у вільних економіках.Що пропоную я? Те, що і завжди:Навіть у контексті війни — якщо у нас можна буде вільно і безпечно робити бізнес, сюди масово зайде капітал. Підприємці знайдуть спосіб працювати, генерувати прибуток і пропонувати такі умови, від яких неможливо відмовитися. Та ми вже бачимо це на прикладі українського мілтеху! Щойно держава під загрозою виживання (і завдяки колосальним зусиллям приватних ініціатив волонтерів, військових та небайдужих) розв'язала руки підприємцям — ті миттєво створили найкращі дрони у світі. Без жодних паперових стратегій розвитку.Свобода і капіталізм — ось наша єдина робоча міграційна стратегія, яка не потребує жодних міністерств.Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ

«Захід повністю оплачує нашу війну», «ми воюємо виключно за чужий рахунок»!Погляньте на графіки (це свіжа аналітика, до речі, дуже раджу матеріали Ярослава Романчука). Якщо порахувати допомогу наших партнерів у відсотках від їхнього власного ВВП — міф про «Захід, який віддає нам останнє», розсипається на друзки. Обсяг допомоги від США склав лише 0,12% їхнього ВВП, від країн ЄС — 0,13%. Для них це соті відсотка від їхнього багатства. Ми тягнемо цю війну переважно на власних жилах.ЩО саме ми отримуємо від партнерів? Адже найцікавіше навіть не в об'ємах. Левова частка цих мільярдів — це не зброя, не снаряди і не технології для ЗСУ. Це макрофінансова допомога. Тобто кредити та гранти, якими ми просто затикаємо дірки в нашому державному бюджеті. І тут виникає логічне запитання: а чому в нас такі катастрофічні дірки? за 2022–2025 роки військові витрати становили ~30% ВВП, а от на НЕВОЄННІ цілі уряд витратив аж 46,2% ВВП.❗️ Ми просимо гроші у західних партнерів, щоб годувати нашу бюрократію і роздавати «гречку» у вигляді держкешбеків тощо. І все це відбувається в той час, поки українські підприємці з робітниками щодня мусять тягнути фінансування армії.Де нам взяти більше грошей на ЗСУ? Точно не в кишенях західних платників податків і не через підвищення податків для нашого виснаженого бізнесу. Будь-які нові побори не дадуть грошей, а лише доб'ють легальну економіку та виженуть капітал.Гроші лежать у нас під ногами. Маємо прибирати все, де держава показує неефективність. Тотально приватизувати державні підприємства, які замість прибутку генерують збитки та корупційні скандали. Розігнати армію контролерів. Дати бізнесу спокій і свободу.Вивчайте графіки, робіть власні висновки. І пам'ятайте: тільки вільна економіка здатна згенерувати ресурс для сильної армії. Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ

Прекрасна історія під ранкову каву у понеділок.NGL media випустили класне розслідування. Історія просто кіношна. Команда месників: 24-річна фанатка аніме, власниця масажного салону, ютуб-експерт та місцевий депутат ОПЗЖ, отримує від держави підряди на постачання електроенергії на 1,7 мільярда гривень. Якби ви володіли приватним заводом і купували струм за власні гроші, ви б віддали мільярди масажистці з Кременчука? Ви б її і на поріг не пустили. Але директор комунального водоканалу витрачає не свої гроші — він витрачає наші з вами податки. Йому абсолютно байдуже на ефективність. Йому головне — заповнити бюрократичні папірці і віддати тендер компанії з правильною «кришею».Це класика: будь-який перерозподіл чужих грошей чиновниками неминуче генерує корупцію. Ми можемо мати найкращі НАБУ, САП і БЕБ, але поки держава та муніципалітети володіють підприємствами і сидять на потоках — «талановиті масажистки» з'являтимуться постійно. Це не баг системи, це її суть. Як це зупинити? Тотальна приватизація та демонополізація. Держава має піти з економіки. Тільки тоді, коли рішення прийматиме приватний власник, ризикуючи власним капіталом, подібні схеми помруть природною смертю. Сильна економіка, яка здатна фінансувати армію під час війни — це вільний ринок, а не роздутий апарат чиновників, що ділять наші гроші.Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ

Новий Трудовий кодекс: чому профспілки кричать про "рабство", а уряд обіцяє "рай"?Мінекономіки обіцяє "євростандарти" і цифровізацію, а профспілки лякають "рабством" і 14-годинним робочим днем. Звичайний українець думає: якщо закон прямо не заборонить звільняти, то жадібний капіталіст завтра ж викине мене на вулицю. Але давайте знімемо рожеві (і червоні соціалістичні) окуляри. Як усе працює насправді?❌ Міф 1: Вас захищає суворий закон.Кодекс 1971 року вважали "щитом". Але чому з цим найсуворішим законом мільйони українців поїхали на заробітки, а 50% працюють "в тіні"? Бо папірець не створює робочих місць. Якщо закон змушує бізнес платити шалені податки і тримати працівника, якого "неможливо звільнити", підприємець просто не найме його офіційно. ✅ Суворі закони не захищають людей, вони заганяють їх у тінь.❌ Міф 2: Уряд і профспілки — ваші адвокати.Вони обіцяють "захистити і врегулювати". Насправді ж вони — просто посередники. Держава хоче збирати штрафи, а профспілки — внески. За цей "банкет" платите ви недоотриманою зарплатою. ✅ Профспілки не можуть магічним чином зробити вас багатшими, якщо економіка ледве дихає. Вас робить багатшими конкуренція компаній за ваші руки та мізки.👩‍💻 Цю конкуренцію чудово видно в українському IT. Айтішників заманювали спортзалами, страховками і зарплатами в доларах (до речі, осьтут писала, як долар зробив для нас більше за більшість "реформ"). Чи є у них свій Трудовий кодекс або профспілки? Ні. Вони працюють як ФОПи. Їх захищає вільний ринок. Коли на одного профі претендують 5 компаній — він сам диктує умови. 🧎 А коли економіка зарегульована, держапарат роздутий, бізнес відкрити важко, і на одне місце стоїть черга з 10 людей — ви будете працювати за копійки, і жоден закон вас не врятує.Справжня реформа — це Свобода Договору.Новий Кодекс кращий за радянський хоча б через дистанційку. Але держава (чиновник) досі хоче стояти над двома дорослими людьми зі свічкою. Дозвольте працівнику і бізнесу вирішувати самим!Сильна економіка, де створюються тисячі нових бізнесів — ось ваш найкращий Трудовий кодекс. Бо там, де є вибір, немає місця для рабства.Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ

🇪🇺🇺🇦Євроінтеграція: Шлях до ринків чи 170 тисяч сторінок регуляцій?Україна отримала «повний пакет» умов для вступу в ЄС. Вчора в Брюсселі відкрили останні три переговорні кластери (3, 4 та 5). Разом із грудневим пакетом (1, 2 та 6) ми маємо всі «маяки» на руках.Технічно — це перемога. Але стратегічно — це величезний виклик. Бути в ЄС сьогодні краще, ніж бути поза ним. Проте сучасний Євросоюз — це понад 170 000 сторінок регуляцій. Це тисячі сторінок правил, які можуть стати або трампліном, або залізною кліткою для нашого зростання.Розберемо фінальні три блоки без ілюзій: 📍Кластер 3: «Конкурентоспроможність та інклюзивність» (податки та соціальна політика)❌Ризик: Під «соціальним захистом» ЄС нав’язує регулювання ринку праці. Коли найняти працівника стає дорожче, ніж не наймати його — бізнес іде в тінь. Також тут з'являється питання звільнення неефективного працівника.✅ Моя позиція: Ми — дорослі люди. Працівник і власник мають домовлятися самі через вільний контракт. Державі там місце лише в суді, якщо контракт порушено. Справжня конкурентність — це свобода, а не соціалістична зрівнялівка.📍Кластер 4: «Зелений порядок денний» (Енергетика, транспорт та екологія)❌Ризик: Еко-квоти у воюючій країні під час блекаутів. Вимоги щодо викидів сьогодні виглядають як знущання над промисловістю, яка ледве дихає. Наша енергетика лежить не через «недостатню зеленість», а через держрегулювання цін та й взагалі виробництва енергії!✅ Моя позиція: Енергобезпека — це дерегуляція. Нам потрібно більше приватної енергії, а не «зелені» податки, які доб’ють промисловість.📍Кластер 5: Сільське господарство та «пастка субсидій»❌Ризик: Субсидії — це шлях до економічного інвалідства. Вони вбивають стимул створювати переробку (борошно, паливо, олію), шукати нові ринки та взагалі розвиватися.✅ Моя позиція: Ціна — це сигнал ринку. Якщо ціна впала, значить зерна забагато — роби з нього додану вартість (борошно, олію, паливо). Субсидії «вимикають» мозок підприємця і вмикають інстинкт прохача. Натомість,можна використовувати ринкові ф’ючерси (страховка, якщо ціна впаде. Але це занадто складно, легше ж вирішити все жбурлянням грошей платників податків). Що у підсумку?Ми маємо виконати умови ЄС, щоб отримати доступ до капіталу. Але ми маємо торгуватися за кожен пункт, який обмежує нашу свободу.Вступ до ЄС має бути про свободу руху товарів та грошей (ну і відповідно людей), а не про роздування штату чиновників, які перевірятимуть довжину огірка. Україні потрібна Мала держава з видатками 18% ВВП, а не копія європейської бюрократії.Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ

Економічний аналіз України 2021–2025: держава поглинає економікуЩоб зрозуміти, куди рухається країна, варто відкинути політичні гасла та подивитися на показники. Цифри за останні чотири роки малюють чітку картину: чим більше в економіці стає держави, тим повільніше вона зростає.1. ВВП: Ілюзія відновлення та реальне сповільненняПопри номінальне зростання у доларах, темпи реального розвитку критично падають:📈 2023 рік: +5,5% ВВП.🐢 2024 рік: +3,2% ВВП.🐌 2025 рік: лише +1,8% ВВП (найнижчий показник за період відновлення)Це прямий наслідок одержавлення: у 2025 році державні видатки сягнули 78,6% ВВП. Для порівняння: у розвинених капіталістичних країнах цей показник рідко перевищує 35-40%, а рівень понад 50-60% вважається катастрофічним для ринкової економіки, оскільки він повністю позбавляє приватний сектор ресурсу для інвестицій.2. Видатки: Хто насправді «з’їдає» бюджет?Існує міф, що всі кошти йдуть на ЗСУ. Проте структура видатків у 2025 році свідчить про інше:🛡️ Військові видатки (стаття «Оборона»): $73,64 млрд.🗃 Невійськові видатки: $94,76 млрд.У воюючій країні невійськові витрати перевищують військові на $21,1 млрд. Поки армія потребує ресурсів, держапарат продовжує розширюватися. Вартість «невійськової держави» для кожного громадянина зросла з $2000 (у 2021 році) до $2790 (у 2025 році). Тобто утримання чиновників та програм перерозподілу подорожчало на 39,5% під час війни.3. Боргова пасткаОскільки податкові доходи (+-$84,4 млрд) покривають лише військові потреби, весь невійськовий апарат фінансується за рахунок боргів. Це призвело до стрімкого піке:⚖️ 2021 рік: Державний борг — $97,72 млрд (48,9% ВВП).📈 2025 рік: Державний борг — $213,33 млрд (100,3% ВВП).Ми перейшли межу, коли борг дорівнює всьому, що країна виробляє за рік. Це капітал, який буде вилучено з кишень майбутніх підприємців для виплат кредиторам. 4. Рішення: Модель «Малої держави»Ліберальна альтернатива — це не скорочення «на трохи», а зміна самої ролі держави.🎯 Ціль: Модель держави з видатками на рівні 18% ВВП. Чому саме 18%? Цього показника достатньо для виконання базових функцій: оборона, правопорядок та захист прав власності (Розрахунок Ярослава Романчука). Все інше — це простір для добровільного обміну та приватного капіталу.Результат: Якби у 2025 році ми жили за цією моделлю, в економіці лишилося б $56 млрд. Це гроші, які могли піти на технологічне переозброєння армії та розвиток бізнесу, а не на утримання «Левіафана».Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ