Завдяки наполегливості захисника Кам’янецької громади — відомого чернівецького адвоката Георгія Фортуни з’ясувалося, що оригінали рішень початку нульових Чернівецької облради стосовно передачі 67,4 тис гектарів 10ти лісгоспам АПК зникли з Чернівецького обласного архіву. Можливо, їх там ніколи і не було. Як і самих цих документів, проти ухвалення котрих виступали тодішні юристи облради, оскільки вони не відповідали чинному законодавству (див. прикріплений файл). А подані в суд позивачами незрозуміло з чого зняти копії рішень не містять підписів, печаток, зате мають дописані ручкою дати.
Однак досі чернівецькі прокурори ставлять перекручені ними міністерські накази вище законодавчих норм і апелюють до копій рішень облради з ознаками системної фальсифікації, що теж випливло в господарських судах за прокурорськими позовами.
Більше того, Георгій Фортуна надав суддям і прокурорам документи, які свідчать, що обласна рада передавала землі колишніх колгоспів віртуальним лісогосподарським підприємствам, які потім вона ж, облрада, дублювала і банкрутила.
Глибоцьких лісгоспів АПК було кілька одночасно. З однаковими назвами, але різними кодами ЄДРПОУ. (Те саме, до речі, з Кіцманськими лісгоспами АПК, про що я писала кілька років тому. Вірогідно, і з усіма іншими такими підприємствами).
Для чого потрібне було таке дублювання господарюючих суб’єктів? Чи не для махінацій з природними ресурсами і продажем лісоматеріалів? Адже в документах облради площі земель постійно змінювалися. У Глибоцького держспецлісгоспу АПК за рішеннями облради в кінцевому рахунку кудись зникли більше 600 га. В чиї руки вони спливли?

Усі разом ці факти свідчать про цілковите порушення позивачами п.5 прикінцевих положень Лісового кодексу України — ЄДИНОЇ законодавчої норми, на яку посилаються прокурори з ОВА і ДПЛУ. Більше жодну із законодавчих норм вони не можуть долучити і перекрутити на свою користь.

По-перше, у основного позивача — ДП «Ліси України» відсутній в доказовій базі легітимний документ про надання його попередникам в постійне користування земель колишніх колгоспів до 2002 року. І це стосується не тільки Глибоцького держспецлісгоспу АПК, ліквідованого у 2021 року в рамках лісової реформи.
По-друге, оскільки Глибоцький держспецлісгосп АПК в порушення законів України не сформував земельних ділянок як об’єкту речового права (а цього якраз вимагає п. 5 ПП ЛКУ, щоб там не фантазували прокурори), Чернівецьке лісогосподарське підприємство не могло бути правонаступником його земель, так само, як і ДП «Ліси України».
По-третє, основне, — Лісовий Кодекс (п.5 прикінцевих положень) услід за Земельним та іншими законами України (за принципами компліментарності і взаємоузгодженості законодавства) вимагає від лісгоспів мати сформовані земельні ділянки. Зрозуміло, винятково в розумінні ст. 79, 79-1 ЗКУ. Наявність у лісгоспів планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування лише дозволяє їм відтермінувати державну реєстрацію права постійного користування (в Держреєстрі речових прав) до 1 січня 2027 року, а в планах ВР — до 2035 року. Реєстрація в Державному земельному кадастрі з присвоєнням ділянкам кадастрових номерів є обов’язковою.

Всю повноту відповідальності за тривале невиконання буковинськими держлісгоспами законодавства України в плані обов’язкового оформлення земельної документації, що призвело до незаконності правонаступництва ДП «Ліси України» на десятки тисяч гектарів угідь і до втрати Чернівецькою ОВА права власності на них, всю повноту відповідальності за це несе нинішній директор Подільського офісу Василь Гончар, який тривалий час до лісової реформи керував на посаді начальника обласного лісового управління державними лісогосподарськими підприємствами Буковини.
(При всіх численних правопорушеннях в лісовому господарстві області, при неоформлених землях, від чого увесь цей масштабний судовий колот, Василь Борисович вирішив зараз стрибнути на новий кар’єрний віраж і стати генеральним директором «Лісів України», подавши документи на оголошений конкурс керівника лісового монополіста).