❗️ Світлана Ісаченко публікує:

Чи зупинить повернення в чернівецьку прокуратуру Павла Шевчука (ймовірно на високу керівну посаду, за допомогою його колишнього шефа, а зараз в.о. генпрокурора Антона Ковальського) намагання буковинських прокурорів часів Руслана Кравченка віджати комунальну землю у громад?

В усі часи і в усіх народів майнове право базується на непорушному справедливому принципі: власник може витребувати своє майно від особи, яка незаконно ним заволоділа. Переважно саме для вирішення таких суперечок і з’явилися суди.
Але в історії людства ще не було закону, щоб НЕвласник, не маючи жодного документу і правової підстави, міг витребувати собі у власність чуже майно! Причому ЧЕРЕЗ СУД!
На наших очах (і головне — на очах буковинських і львівських суддів) Чернівецька ОВА (начальник Руслан Осипенко), Чернівецька обласна прокуратура (керує Артем Ясь) і галузевий монополіст ДП «Ліси України» (керівник Ігор Зубович), схоже, вписують нові сторінки у світову юриспруденцію.

Одразу зауважу — це зовсім не унікальний випадок тільки для нашої області. Зневага правниками, у тому числі прокурорами, вимог Земельного і Лісового кодексів — кара для усієї країни. Особливо для громад.

В Господарському суді Чернівецької області зараз на розгляді шість ідентичних майнових справ. Ще така сама — у Західному господарському апеляційному (Львів). Зазначені вище органи державної влади і одне державне підприємство «Ліси України» (далі ДПЛУ) дружно подали позови проти Кам’янецької ТГ (Чернівецький район) з вимогою повернути обласній адміністрації і ДПЛУ 17 земельних ділянок (більше 400 га) на її території. У 2024 році спеціалісти Держгеокадастру і Мін’юсту зареєстрували ці ділянки у комунальну власність громади на підставі закону № 1423-IX від 28.04.2021 р.

Я вже розповідала цю історію, наголошуючи, що ці кілька сотень гектарів до 2024 року не були сформовані як об’єкт речового права, відтак не мали законного власника і користувача у відповідності до вимог Лісового та Земельного кодексів України, а також прийнятого в усьому світі принципу «немає об’єкта власності — немає і суб’єкта власності».

Ні у Чернівецької ОВА, ані у ДПЛУ не було і немає жодного документа ні на посвідчення речового права, ані на жодну спірну земельну ділянку. Закон № 1423-IX якраз переводив такі нічийні угіддя громадам з державної у комунальну власність.
Факт відсутності реєстрації 17 земельних ділянок в ДЗК до 2024 року визнають навіть чернівецькі прокурори, наголошуючи у позовах «на неналежному виконанні Чернівецькою ОВА і держлісгоспами своїх обов’язків, що призвело до тривалого невиготовлення землевпорядної документації».

Проте прокурори з якогось дива вирішили, що лісогосподарським підприємствам, основним виробничим активом яких є саме земля, документи на землю зовсім не потрібні і навіть не потрібна реєстрація в ДЗК. Мовляв, усе це замінюють матеріали лісовпорядкування.
Ще можна зрозуміти таку несумісну з законами позицію з боку юриста ОВА Віктора Лопачука і адвоката ДПЛУ Андрія Талалая, які відробляють вказівки і гроші своїх роботодавців, на яких працюють.
Але чиї вказівки, питається, відробляють прокурори, які повинні працювати винятково на Закон?

За великим рахунком, господарські справи за цими земельно-лісовими позовами мали б бути закриті судами ще на підготовчих засіданнях за відсутності доказів у позивачів щодо наявності у Чернівецької ОВА і ДПЛУ об’єкту власності — земельних ділянок і, відповідно, речових прав на них. Але позивачі вирішили не здаватися і ганьбитися до кінця!

В результаті в залах обласного Господарського суду засвітилася уся правова гниль становлення у 2000х роках рішеннями Чернівецької обласної ради лісгоспів АПК. Знову таки одразу зауважу, що це стосується усієї країни, коли обласні ради протизаконно позбавляли правонаступників колгоспів — колективні сільгосппідприємства частини їхніх земель і передавали забрані угіддя гамузом в користування новоствореним апековським лісгоспам.