Зʼїж книгу

Цю лекцію ми з учасниками книжкового клубу «Зʼїж книгу» чекали декілька місяців, і ось, нарешті офіційний анонс🔥Запрошую вас послухати лекцію Макса Нестелєєва:«Український літературний декаданс (1880-1910-ті): смерть, еротизм і нерви»Український декаданс почався у 1880-х, коли Франко став писати вірші для збірки "Зів'яле листя", названої "об'явом декадентизму". Втім, сам Франко себе декадентом не вважав, що не завадило молодим авторам його наслідувати. Тоді ж молоді українські письменники чи не вперше пробують писати мистецтво заради мистецтва, надихнувшись європейською літературою і загальним занепадницьким настроєм доби: суїциди, психічні розлади, відчай й меланхолійна еротикаЗанепадництво - це проклятий світогляд українського інтелектуала межі ХІХ-ХХ століть, його не визнавали і намагались викреслити з української літератури. І лекція якраз покликана нагадати про цю ледь не забуту сторінку нашої культури• 23 жовтня (четвер), 19:00• Google meet• 45 хв лекції + 15 хв на наші запитання • участь: 500 грн (та 300 грн для всіх учасників книжкового клубу «Зʼїж книгу»)• буде відеозапис лекціїДля запису пишіть @krilistva🤍

Дуже давно не було #зк_дітям , а тут таке діло, що у Даніеля зʼявилась нова улюблена книга (я сподіваюсь це тимчасово😁 зараз якраз активний період сортирних жартів; тут є батьки дорослих дітей? коли це приблизно закінчиться?🌝)Так ось, улюблена книга чотирирічки — «Детектив Дупка. Загадка пані у фіолетовому»Історія така. До Дупки приходить пані у фіолетовому та просить детектива (а разом з ним і читача, приклад на фото 3💪) допомогти розгадати декілька загадок, щоб дістатися до родинного скарбу. Зрештою, виявляється, що пані — це шахрай, а як про це дізнався Дупка можна побачити на 4 фото. Але насправді Дупка майже Шерлок та звісно одразу знав, що пані брехухаДалі розгортається наступна історія. Дупка розслідує викрадення з його кабінету пудингу (а разом з цим детектив розповідає читачеві про те як працює дедуктивний метод💪). Зрештою, виявляється, що це помічник Дупки інсценував злочин, щоб приховати, що він розбив улюблену чашку боса Отже, книжка, яка з першого погляду може здатися трошки дуркою, насправді несе в собі не тільки розвагу, а й задачки для розуму та повчальні моменти про побрехеньки (чи це я просто себе заспокоюю)💚

Невдовзі після оголошення новини про нобелівського лауреата, в мережі Х понеслись лайки та репости радісних твітів Ласло Краснагоркаї Але зрештою дещо підозрілі меседжі (аккаунт вже видалено, однак там була навіть подяка Орбану) виявились фейком і щорічними приколами італійського журналіста Томмазо Дебенедетті, джерелоМені звісно стало цікаво, що ж це за персонаж і виявилось, що ігрища з Краснагоркаї це ще квіточки. А ось неквіточки (з літ. світу):• у червні 2020 він опублікував фейкове повідомлення про смерть Мілана Кундери через акаунт, начебто колишнього посла Чехії. Цю інформацію надрукувала польська газета Gazeta Wyborcza• у березні 2022 року Дебенедетті повідомив про смерть письменника Кадзуо Ішіґуро, через фейковий акаунт Faber and Faber.Цю історію як правдиву озвучили на радіо RTÉ Radio 1Більше про приколи Дебенедетті є на вікі. Там же зазначено, що метою таких провокацій, за словами Дебенедетті, є бажання показати, наскільки легко обдурити медіа та суспільство в епоху соціальних мережЗ останнім не посперечаєшся, фактчекінг наше все💪

Що цікаво знати про новоспеченого лауреата Ласло Краснагоркаї, коротко в тезах• що по ставленню до війни в Українівсе чисто, угорець засуджує і погляди Орбана, і вторгнення Росії в Україну, ось інтервʼю (побачила у Тані)• що почитати українською?ось тут можна почитати есеї автора з книжки «Світ іде»• що скоро можна буде почитати українською?наприкінці року має вийти «Меланхолія опору» Краснагоркаї від Комори. Сьогодні про це всім нагадав у fb перекладач цього тексту Олександр Вешелені. В прикріпленому обкладинка • про що буде «Меланхолія опору»сюрреалістичний роман про дивні події в неспокійному угорському містечку, де апокаліптичну атмосферу створює приїзд цирку із загадковою виставою, детальніше тутЦікаво, що після того, як Сьюзен Зонтаґ прочитала цей роман, вона назвала автора «майстром апокаліпсису» сучасної літератури (джерело)• ще преміїнасправді багато, з найважливіших — міжнародний букер 2015• інші книги(там все звучить цікаво, напишу про останній роман!) Herscht 07769 (2021) — роман на +-400 сторінок, написаний одним реченням про героя, що переконався в тому, що скоро наступить глобальний катаклізм та тепер намагається в цьому переконати Ангелу Меркель🙃Загалом письменник пише антиутопічні притчі про світ позбавлений перспектив• екранізаціїЙого перший роман «Сатантанго» (1985) був екранізований режисером Бела Тарром в 1994 році, до речі, 8,2 на imdb, ось трейлер.Крім того режисером були екранізовані й інші тексти автораВисновок: треба знайомитись з текстами автора, натомість обовʼязково🔥

Що варто знати перед початком читання книги Франца Кафки «Процес» • роман посмертно опублікований у 1925 році у Німеччині. Тож цього року відзначається сторіччя з дати його виходу• «Процес» вважається одним з найважливіших романів XX століття, який мав значний вплив на літературу та культуру загалом, і регулярно входить до списків найкращих книг усіх часів• книга писалась нелінійно. Спершу Кафка написав перший і останній розділи, а вже потім працював над іншими одночасно• Рукопис складався зі 161 сторінки, вирваної із зошитів, які Кафка згрупував, але не вказав чіткого порядку. Макс Брод, редагуючи текст після смерті Кафки, змушений був самостійно визначити послідовність дій, спираючись на попередні розмови з автором• Кафка заповідав спалити цей роман разом з іншими своїми творами, але виконавець заповіту Макс Брод пішов проти волі автора й друга та зберіг текст• у книзі розповідається історія звичайного банківського службовця Йозефа К., якого одного ранку несподівано заарештовують, не пред’явивши жодних звинувачень. Зображуючи маленьку людину під тиском владної системи, автор іронізує над державною бюрократією та правовою системою загалом• попри досить похмурий сюжет, друзі Кафки розповідали, що він навпаки сприймав роман комедією й сміявся вголос, коли читав уривки з твору• книга має три екранізації: «Процес» Орсона Веллса (1962), частково екранізована у фільмі Стівена Содерберга «Кафка» (1991) і «Процес» Девіда Джонса (1993). Також є радіопʼєси, театральні постановки, адаптація у формі графічного роману й багато іншогоВ жовтні читаємо культовий роман в книжковому клубі «Зʼїж книгу», що приєднатися пишіть @krilistva

Друзі, запрошую вас до участі у спільних читаннях в жовтні💚Читаємо«Процес» Франца Кафкив програмі:• лекція про книгу та автора від Богдани Романцової• дописи з цікавинками про книгу та автора від Макса НестелєєваПро що ця книга:Тут розповідається історія звичайного банківського службовця Йозефа К., якого одного ранку несподівано заарештовують, не пред’явивши жодних звинувачень. Зображуючи маленьку людину під тиском владної системи, автор іронізує над державною бюрократією та правовою системою загаломКрім того цього місяця для культурної спільноти «Зʼїж книгу» будуть такі факультативи:• спільне читання «Подорож доктора Леонардо…» Майка Йогансена• кіноклуб (фільм обираємо разом шляхом голосування)Участь• читаємо з 1.10 по 30.10• дата обговорення 30 жовтня о 19:30, google meet• у нас буде зручна тг-група для обговорення книги, спілкування, цікавинок навколо книги та автора, а також на зустрічі буде лекційна частина від літературознавиці Богдани Романцової• вартість участі:350 грн (тариф «активний читач»: тг чат + стрім засідання / відеозапис засідання) 500 грн (тариф «активний учасник»: тг чат + участь в засіданні / відеозапис засідання)Приєднуйтесь!💚Кількість місць обмежена. Для того щоб стати членом книжкового клубу «Зʼїж книгу» пишіть в особисті @krilistva

Все ще історія Кормака Маккарті чи вже Ману Ларсене?Графічний роман«Дорога»Ману Ларсене за однойменним романом Кормака МаккартіЧитачі оригінального роману очікуватимуть історію про батька й сина, яким доводиться виживати у злому постапокаліптичному світі й символічно нести вогонь, себто добро. Герої Ману Ларсене вогонь не несуть (чи як мінімум про це не говорять), а те, що точка «Б» їхньої мандрівки — це океан, розкривається лише наприкінці історії. Автор створює ще похмуріший світ, ніж у Маккарті, що для ідеї «нести вогонь» там наче й не залишається місця (хоча дуже цікаво, що на першій сторінці під назвою є ілюстрація, де рука запалює лампу). Якщо книжка Маккарті все ж таки нагадує своєму читачеві про світло, то графічний роман — це суцільна темрява і безвихідьЗ огляду на мінімалізм Маккарті, діалогам батька й сина вистачило б місця і в графічному романі, однак автор свідомо робить акцент на візуалі, позбавляючи тексту безліч сцен. Що Ларсене вдається напрочуд добре, так це:• герої. Худі, виснажені, з обвислою шкірою, часто символічно дуже маленькі на тлі розгорнутих пейзажів. Автор не романтизує образи, як, наприклад, це робить Джон Гілкоут у своїй (до речі, чудовій!) екранізації. Цікаво, що наприкінці син буквально мімікрує під свого батька — дуже тонкий і точний прийом (фото 2— батько, фото 3 — син)• морок. Якщо Кормак дозволив собі описати немовля на рожні, то Ларсене ще й «прикрашає» історію живою дитиною зі з’їденою рукою (фото 4). Світ Ларсене ще страшніший, ніж можна собі уявити, читаючи книжку• символізм. Ларсене наче навмисно відмовляється пхати у кожну сцену біблійні алюзії (хоча кілька таких сцен, звісно, є). Художник натомість у мертвий світ гармонійно вплітає смерть попкультури у вигляді, умовно, похованих Гомера Сімпсона і Міньйона (фото 5)Проте, сказати, що візуал містить стільки ж прихованих сенсів й алюзій, як у Кормака, було б перебільшенням. Можливо, це свідоме рішення художника, можливо, його головним завданням якраз було передати атмосферу й жах постапокаліптичного світу (який, як би сумно це не звучало, місцями особисто мені нагадав дейлі пекло в Україні (фото 6)), і з цим завданням він справляється на всі 100%Суб’єктивно.Мені, як шанувальниці цієї історії, звісно трохи шкода викинутих сцен (снів, історії матері героя тощо), однак це однозначно дуже гідний графічний роман! Раджу до прочитання (але спершу все ж таки раджу читати книжку — для більш об’ємного розуміння історії)#зк_відгук 134 (37)

(початок вище⬆️⬆️⬆️)3. Що там із «суб’єктивно»?Можливо, у вас є такий друг, про якого ви не завжди можете зрозуміти: він серйозно чи жартує. От книга «Джеймс» — це саме такий друг. Якщо іронія з лицемірними філософами однозначно зчитується, то деякі драматичні сцени лишають сумнів: чи треба тут плакати, чи сміятися. Тому у читанні дуже важлива інтонація внутрішнього голосу чи «кінематографічна оптика», крізь яку ви візуалізуєте текст (дивіться крізь призму Тарантіно)Крім того, варто зазначити, що цей текст досить цікаво побудований (шкода що тільки в українському перекладі не передано використаних діалектів), та для більш обʼємних вражень бажано орієнтуватися в Твені, а для 4D-ефекту не завадить прочитати «Кандід» Вольтера та трактати ЛоккаНа цьому все 💚#зк_відгук 142 (36)* Марк Твен у своїй історії описує події між 1842 і 1845 роками — до Громадянської війни в Америці лишалося щонайменше 16 років. У романі Еверетта події розгортаються, вочевидь, теж у цей час, проте у фіналі є явний натяк на початок Громадянської війни

Дорослими очима на історію з дитинства (і напишіть, будь ласка, в коментарях, як вам книга, якщо читали!) «Пригоди Гекльберрі Фінна»Марк Твен(це нетлінна класика, якось важко тут ставити оцінку; книга хороша)Практично волоцюга, хлопчисько Гекльберрі Фінн, опиняється в полоні у власного батька. Він вирішує інсценувати свою смерть і втекти по річці Міссісіпі. Дорогою він зустрічає раба Джима, який утік від хазяйки, що саме збиралася його продати. Джим і Гек об’єднуються, щоб утекти разом, де на їхню долю випаде безліч випробуваньЦі випробування пов’язані не стільки з фізичним виживанням (хоч і моменти «на волосину від смерті» також будуть), скільки з душевними муками Гека, який майже в кожній історії опиняється на роздоріжжі: бути чесним і дотримуватися норм чи бути хитрим і вчиняти по справедливості. Тож хлопцю часто доводиться вдаватися до «обману на благо», що може суперечити світогляду юного читача (на якого, власне, й розрахована ця книга), і це добре, бо світ і справді несправедливий (#1).Щоб дізнатися, чи не переслідують Гека з Джимом, Гек перевдягається у дівчинку й входить у довіру до літньої жінки; а щоб урятувати людей (хай навіть вони злочинці!) на судні, яке тоне, Гек розповідає капітанові катера вигадану історію про важливу персону, яка нібито перебуває на борту, — і за її порятунок можна отримати гроші. Варто відзначити, що всі історії, які Гек вигадує про власне походження, завжди напрочуд креативні й цілком відповідають найкращим традиціям бурхливої дитячої уяви!Наприкінці роману в історії з’являється Том Сойєр. Багатьом із нас цей хлопчина запам’ятався як позитивний персонаж, однак у цьому романі, та ще й крізь призму сучасних норм, Том Сойєр — відвертий зарозумілий вискочка з привілейованого суспільства, який ще й постійно наражає друзів на невиправдану небезпеку. Для прикладу, ось так Том говорить до свого друга:— …Це ти можеш відкопувати Джима кайлом, не вбачаючи нічого, бо ти ж у цьому нічого не тямиш; а я не можу, бо добре знаю, як воно здавна ведеться. Дай мені ножа.Він мав свого власного ножика, проте я подав йому свого. Він жбурнув його на землю та й каже:— Дай мені ножа! А що ж Джим?Раб Джим у цій історії постає кмітливою людиною з добрим серцем, який (дивлячись сучасними очима) несправедливо є жертвою системи. Цікаво, що в самому тексті немає прямого засудження цієї системи, радше передане невербальне співчуття, а рабство зображене як своєрідна норма часу. Варто відмітити, що в романі описано період (~1842–1845), до Громадянської війні (1861–1865) в Америці, хоча опубліковано твір було 1884 року. Ще цікаво, що і Джим, і Гек, попри відсутність освіти, обидва мають певний природний інтелект і, опинись вони в інших обставинах, могли б досягти високого становища в суспільстві. Але світ несправедливий (#2)!Забігаючи трохи наперед (це вже більше до розділу «Суб’єктивно»), Персіваль Еверетт у «Джеймсі» якраз робить із Джима самоучку і майже філософа. Якщо у «Фінні» він забобонний і релігійний, то розумний Джим у «Джеймсі» — переконаний атеїст. Але про це згодомСуб’єктивно.Я б не прийшла до цієї історії добровільно, якби не «Джеймс» Еверетта. Однак і як окремий твір «Пригоди Гекльберрі Фінна» — це хороший дитячий роман, який не лише занурює у світ дитячих фантазій та пригод, а й, хай навіть дещо інфантильно але ілюструє важливий історичний зріз часу. Раджу до читання (особливо якщо плануєте читати «Джеймса»)#зк_відгук 140 (34)

Прочитане в серпні1. «Доктор Серафікус» В. ДомонтовичЯ досі думаю, про що ця книга перш за все: чи це історія інтелектуала-відлюдника та його зрадливого раціонального мислення, чи це історія про види кохання, чи це роман про новітніх чоловіка та жінку, чи цей текст про героя з тисячею облич (який написав автор із тисячею облич, що наче просто розважив сам себе, пишучи свій роман).Є з чого обирати — чим і прекрасна ця книга2. «Заводний апельсин» Ентоні БерджесХто дивився славнозвісну екранізацію — першоджерело як мінімум не гірше.Це історія про банду підлітків-злочинців, які шастають по місту та коять злочини заради задоволення. Це гіперболізована та навіть карикатурна історія, що порушує питання свободи волі (та позбавлення людини цієї свободи), добра і зла та тоталітаризму. Перша думка після прочитання: це була б хороша книга для книжкового клубу, адже обговорювати можна вічність. Спробую у відгуку трохи посперечатися з автором, проте книга — супер 3. «Уроки грецької» Хан ҐанВідступ: щодня, роблячи звичні рухи, ми задіюємо плюс-мінус одні й ті самі м’язи. У нашому тілі завжди залишаються нетреновані м’язи, які можуть активуватися лише тоді, коли ми виконуємо спеціальні вправи.З книгами я уявляю схожу схему: коли ми читаємо, то умовно «тренуємо» плюс-мінус ті самі ділянки мозку й торкаємося одного й того ж спектра емоцій. Так ось, Хан Ґан своїм текстом спонукає до вмикання настільки глибоких фібр душі, про існування яких я, наприклад, не підозрювала. Це прекрасна авторка з унікальним голосом! А про те, про що книга, детально написано у відгуку 4. «Контрабандист» Ґеорґі ҐосподіновМемуари автора у вигляді коротких замальовок. Це той самий варіант, коли мінімалістичний текст (друзі, тут є оповідання на 4 рядки навіть) — це лише замаскована скринька Пандори. Автор розповідає про залізну завісу, про те, як не було ні олії, ні червоного перцю, ні Бога, а ще цікаво докручує думку про ефект мадленки5 та 6. «Песик, який пильнує зірки» Такаші МуракаміМій перший досвід із манґою вважаю абсолютно вдалим. Прекрасна дитяча історія про самотність, любов, вірність, соціальну відповідальність, а ще про вічне бажання чогось недосяжного#зк_списки 💚