Статистика telegram channel - @eatabook

Дорослими очима на історію з дитинства (і напишіть, будь ласка, в коментарях, як вам книга, якщо читали!) «Пригоди Гекльберрі Фінна»Марк Твен(це нетлінна класика, якось важко тут ставити оцінку; книга хороша)Практично волоцюга, хлопчисько Гекльберрі Фінн, опиняється в полоні у власного батька. Він вирішує інсценувати свою смерть і втекти по річці Міссісіпі. Дорогою він зустрічає раба Джима, який утік від хазяйки, що саме збиралася його продати. Джим і Гек об’єднуються, щоб утекти разом, де на їхню долю випаде безліч випробуваньЦі випробування пов’язані не стільки з фізичним виживанням (хоч і моменти «на волосину від смерті» також будуть), скільки з душевними муками Гека, який майже в кожній історії опиняється на роздоріжжі: бути чесним і дотримуватися норм чи бути хитрим і вчиняти по справедливості. Тож хлопцю часто доводиться вдаватися до «обману на благо», що може суперечити світогляду юного читача (на якого, власне, й розрахована ця книга), і це добре, бо світ і справді несправедливий (#1).Щоб дізнатися, чи не переслідують Гека з Джимом, Гек перевдягається у дівчинку й входить у довіру до літньої жінки; а щоб урятувати людей (хай навіть вони злочинці!) на судні, яке тоне, Гек розповідає капітанові катера вигадану історію про важливу персону, яка нібито перебуває на борту, — і за її порятунок можна отримати гроші. Варто відзначити, що всі історії, які Гек вигадує про власне походження, завжди напрочуд креативні й цілком відповідають найкращим традиціям бурхливої дитячої уяви!Наприкінці роману в історії з’являється Том Сойєр. Багатьом із нас цей хлопчина запам’ятався як позитивний персонаж, однак у цьому романі, та ще й крізь призму сучасних норм, Том Сойєр — відвертий зарозумілий вискочка з привілейованого суспільства, який ще й постійно наражає друзів на невиправдану небезпеку. Для прикладу, ось так Том говорить до свого друга:— …Це ти можеш відкопувати Джима кайлом, не вбачаючи нічого, бо ти ж у цьому нічого не тямиш; а я не можу, бо добре знаю, як воно здавна ведеться. Дай мені ножа.Він мав свого власного ножика, проте я подав йому свого. Він жбурнув його на землю та й каже:— Дай мені ножа! А що ж Джим?Раб Джим у цій історії постає кмітливою людиною з добрим серцем, який (дивлячись сучасними очима) несправедливо є жертвою системи. Цікаво, що в самому тексті немає прямого засудження цієї системи, радше передане невербальне співчуття, а рабство зображене як своєрідна норма часу. Варто відмітити, що в романі описано період (~1842–1845), до Громадянської війні (1861–1865) в Америці, хоча опубліковано твір було 1884 року. Ще цікаво, що і Джим, і Гек, попри відсутність освіти, обидва мають певний природний інтелект і, опинись вони в інших обставинах, могли б досягти високого становища в суспільстві. Але світ несправедливий (#2)!Забігаючи трохи наперед (це вже більше до розділу «Суб’єктивно»), Персіваль Еверетт у «Джеймсі» якраз робить із Джима самоучку і майже філософа. Якщо у «Фінні» він забобонний і релігійний, то розумний Джим у «Джеймсі» — переконаний атеїст. Але про це згодомСуб’єктивно.Я б не прийшла до цієї історії добровільно, якби не «Джеймс» Еверетта. Однак і як окремий твір «Пригоди Гекльберрі Фінна» — це хороший дитячий роман, який не лише занурює у світ дитячих фантазій та пригод, а й, хай навіть дещо інфантильно але ілюструє важливий історичний зріз часу. Раджу до читання (особливо якщо плануєте читати «Джеймса»)#зк_відгук 140 (34)

Прочитане в серпні1. «Доктор Серафікус» В. ДомонтовичЯ досі думаю, про що ця книга перш за все: чи це історія інтелектуала-відлюдника та його зрадливого раціонального мислення, чи це історія про види кохання, чи це роман про новітніх чоловіка та жінку, чи цей текст про героя з тисячею облич (який написав автор із тисячею облич, що наче просто розважив сам себе, пишучи свій роман).Є з чого обирати — чим і прекрасна ця книга2. «Заводний апельсин» Ентоні БерджесХто дивився славнозвісну екранізацію — першоджерело як мінімум не гірше.Це історія про банду підлітків-злочинців, які шастають по місту та коять злочини заради задоволення. Це гіперболізована та навіть карикатурна історія, що порушує питання свободи волі (та позбавлення людини цієї свободи), добра і зла та тоталітаризму. Перша думка після прочитання: це була б хороша книга для книжкового клубу, адже обговорювати можна вічність. Спробую у відгуку трохи посперечатися з автором, проте книга — супер 3. «Уроки грецької» Хан ҐанВідступ: щодня, роблячи звичні рухи, ми задіюємо плюс-мінус одні й ті самі м’язи. У нашому тілі завжди залишаються нетреновані м’язи, які можуть активуватися лише тоді, коли ми виконуємо спеціальні вправи.З книгами я уявляю схожу схему: коли ми читаємо, то умовно «тренуємо» плюс-мінус ті самі ділянки мозку й торкаємося одного й того ж спектра емоцій. Так ось, Хан Ґан своїм текстом спонукає до вмикання настільки глибоких фібр душі, про існування яких я, наприклад, не підозрювала. Це прекрасна авторка з унікальним голосом! А про те, про що книга, детально написано у відгуку 4. «Контрабандист» Ґеорґі ҐосподіновМемуари автора у вигляді коротких замальовок. Це той самий варіант, коли мінімалістичний текст (друзі, тут є оповідання на 4 рядки навіть) — це лише замаскована скринька Пандори. Автор розповідає про залізну завісу, про те, як не було ні олії, ні червоного перцю, ні Бога, а ще цікаво докручує думку про ефект мадленки5 та 6. «Песик, який пильнує зірки» Такаші МуракаміМій перший досвід із манґою вважаю абсолютно вдалим. Прекрасна дитяча історія про самотність, любов, вірність, соціальну відповідальність, а ще про вічне бажання чогось недосяжного#зк_списки 💚

(сьогодні мав бути вихідний від публікацій, але тут цікаві новини в світі екранізацій, тому #зк_кіно ) Венеційський кінофестиваль минув, а разом із ним майже непомітно відбулася премʼєра французької кінодрами «Сторонній» Франсуа Озона. Я, звісно, звернула увагу на назву й вирішила перевірити, чи не екранізація це славнозвісної книги Камю. Так, саме вона!Сюжет фільму розповідає історію байдужого француза у Французькому Алжирі, який невдовзі після похорону матері вбиває невідомого араба. Судовий процес розкриває деталі злочину та характер головного герояПопри те, що критики доволі безжально оминули цю стрічку, раджу подивитися симпатичний трейлер. У Франції фільм вийде в прокат 29 жовтняІ ще декілька цікавих екранізацій на фестивалі:• довгоочікуваний «Франкенштейн» від мого улюбленого режисера Гільєрмо дель Торо — трейлер ви, певно, вже бачили;• південнокорейський трилер «Нічого не вдієш» за романом Дональда Вестлейка «Сокира», ось трейлер• «У руці Данте» за однойменним романом Ніка Тошеса (з Оскаром Айзеком, Джейсоном Момоа, Джерардом Батлером, Мартіном Скорсезе у ролях), ось трейлер (🏆 А «Золотого лева», до речі, здобула стрічка Джима Джармуша «Отець, мати, сестра, брат», ось трейлер)

Принесла вам 7 цікавинок про Домонтовича з лекції про автора та його роман «Доктор Серафікус»• У Віктора Петрова (Домонтовича) вдома було три робочі столи: за одним він писав художні твори, за іншим — праці з фольклору (зокрема велике дослідження про українську відьму), за третім — праці з археології• 13 серпня 1936 року Петров був завербований НКВД, йому дали агентурний псевдонім «Іванов»• Цікавий факт: коли Віктор Петров та Софія Зерова (вдова його друга Миколи Зерова) одружилися у 1957 році, в їхній кімнаті висіла лише одна велика картина — портрет Миколи Зерова• Під час Другої світової війни Віктор Петров врятував від смерті народ караїмів• 18 квітня 1949 року Петров у Мюнхені, сказавши домашній господарці, що пройде до магазину, вийшов і зник на багато років• Макс зазначив цікаву річ: коли він ще навчався в університеті, було прийнято вважати, що псевдонім Петрова звучав як «В. Домонтович». Проте є кілька видань, надрукованих за життя автора, де вказано псевдонім «Віктор Домонтович»• За життя Петров написав кілька біографій (навіть Ван Гога). Макс дуже радить усім почитати «Романи Куліша» (цікаво, що в цій біографії Петров розмірковує про кохання як соціальне явище)І, трошки з запізненням але як обіцяла, прикріплюю мій улюблений слайд презентації, на якому зазначені імена, якими називають головного героя. Моє улюблене: гомункулюс🌝#зк_букклаб

Що варто знати перед читанням роману Персіваля Еверетта «Джеймс»• роман опублікований у 2024 році, роман швидко став бестселером: лише в США продано майже пів мільйона копій• книга отримала низку престижних відзнак, зокрема Пулітцерівську премію• книга є переосмисленням «Пригод Гекльберрі Фінна» Марка Твена, де оповідь ведеться від імені 27-річного біглого раба Джима• в роман додано нові сцени й невідомі епізоди з життя Джеймса, які розкривають його поза основним сюжетом Твена• роман показує темношкірого героя у світі білих, досліджує межі моралі та жорстокість рабства. В книзі присутні сцени насильства над поневоленими жінками та дівчатами• Еверетт свідомо відійшов від тексту Твена: «Я не хотів пам’ятати жодного слова, але хотів пам’ятати світ»• Universal Pictures уже придбала права на екранізацію: виконавчим продюсером буде Стівен Спілберг, а режисером розглядають Тайку ВайтітіВ цьому місяці будемо читати та розбирати роман в книжковому клубі «Зʼїж книгу», запрошую до спільних читань!

Друзі, запрошую вас до участі у спільних читаннях у вересні🍁!Читаємо роман «Джеймс» Персіваля Еверетта+ слухаємо лекцію Макса Нестелєєва+ для учасників спільноти цього місяця будуть ще сюрпризиПро що ця книга«Джеймс» – переосмислена версія класичного твору Марка Твена «Пригоди Гекльберрі Фінна», подана з точки зору раба Джима. Джим та Гек Фінн вирушають у подорож по Міссісіпі, стикаючись із шахраями, небезпеками та моральними дилемамиРоман досліджує теми расизму, свободи, ідентичності та гідності. В тексті автор використовує гумор, іронію та філософські роздуми, щоб підкреслити абсурдність расових стереотипів🏆Книга потрапила у короткий список Букерівської премії 2024, а ще отримала Пулітцер 2025Участь• читаємо з 1.09 по 25.09• обговорення 25.09 19:30, google meet• у нас буде зручна тг-група для обговорення книги, спілкування, цікавинок навколо книги та автора, а також на зустрічі буде лекційна частина від літературознавця Макса Нестелєєва • вартість участі:350 грн (тариф «активний читач»: тг чат + стрім засідання / відеозапис засідання) 500 грн (тариф «активний учасник»: тг чат + участь в засіданні / відеозапис засідання)Приєднуйтесь!💚Кількість місць обмежана. Для участі пишіть в особисті @krilistva#зк_букклаб

Відлюдник VS суспільство + культурність VS природність«Доктор Серафікус»В. Домонтович5/5Василь Комаха, він же Доктор Серафікус, живе звичайне життя інтровертного інтелектуала. Одного дня він розуміє, що хотів би мати дитину, проте навіть думки про звʼязок із жінкою його лякають, адже він вважає «людські пристрасті низькими, плотські бажання — нечистими». Та на його життєвому шляху таки зустрічається жінка, з чого й виростає романГоловний герой — гіперболізований і водночас карикатурний образ інтелігента. Зовні він буквально шарж — крупний чоловік із великою головою та руками (одна з героїнь його навіть називає Пупсом), а всередині — раб логіки, не здатний на справжні почуття. Автор наділяє його подвійним (навіть потрійним, якщо разом із Пупсом) імʼям та образом.«Василь Комаха» відсилає до кафкіанського образу замкненої людини, «Доктор Серафікус» — до серафічного, ангельського, піднесеного, що перегукується з відразою героя до тілесноті. Прізвисько «Пупс» також цілком підходить головному герою, адже характеризує його інфантильність та розгубленість (наприклад він якось сів на потяг та зрештою забув, у яке місто приїхав). Зрештою виходить такий собі збірний образ трохи розгубленого інтелектуала-відлюдника, якому важко знайти собі місце на землі та чиє життя опиняється в примітках до книг, які він пише. До речі, дуже цікаво, що у автора, як і в головного героя, також у житті було багато псевдонімів; крім того, в образі Василя Комахи значною мірою можна побачити самого ДомонтовичаХотілося б повернутися до сюжету, але розгулятися тут не вийде, адже сюжет будується на класичному любовному трикутнику (іронічно, що раб раціо потрапляє в трикутник) і завершується історія відкритим фіналом. Цікаво, що двома сусідами по трикутнику письменника Комахи є художник Корвин та акторка (така собі сучасна вільна «нова жінка») Вер. Таким чином автор буквально розбудовує творчий світ, який підкріплює частими згадками митців від Лесі Українки до Клее, іноді з іронією:— Хочеш, я тобі полічу до ста?Корвин згоджується. Чому поезії Лесі Українки чи Рильського потрібно вважати цікавішими від чисел, перелічених до ста або до тисячі. Числа в Ірчиних устах бринять пафосом і несподіванкою найвишуканішої поеми Клас)Загалом треба сказати, що іронія та гумор вдаються Домонтовичу іноді краще за те, що сьогодні можна почути від сучасних коміків. Як бонус — ще й вишуканість мови з кокетливими «очевидячками» та «добриднями» й неочікувана (як на середину минулого століття) відвертість. Ось, наприклад, Комаха відмовляється від думки про секс, аргументуючи це тим, що навіть сучасні костюми не передбачають таких дій:Звичайні культурні люди рішуче заперечують усе, що пов’язано зі шлюбним актом. Костюм сучасної людини остільки не пристосований до державного акту, що розстібнутий ґудзик і незав’язана краватка скандалізують. Будь ласка, подбайте про те, щоб ваша спільнота вимагала від людини пов’язаної краватки та застебнутих ґудзиків. Отже, з цього вже погляду шлюбний акт повинен розцінюватися як антигромадський та антисоціальний вчинок Про що роман.Більшою мірою це історія протиставлення інакшого (про Комаху навіть говориться в тексті, що він «не людина, а так, амфібія, малюк, якась фікція», а ще ми навіть не певні щодо його сексуальної орієнтації) решті світуСубʼєктивно.Якщо в школі ви, як і я, були жертвою не дуже динамічних трагічних текстів української літератури, то цей роман є повною протилежністю згаданого! Попри те, що «Доктор Серафікус» було написано майже сто років тому, цей роман пропонує абсолютно актуальні теми. Щиро раджу Обовʼязково прочитайте(!) цей прекрасний текст, бо це те, чим ми, українці, справді можемо пишатисяНа цьому все💚#зк_відгук 138 (32)

12 вересня відбудеться довгоочікувана премʼєра екранізації книги Стівена Кінга «Довга хода». Учасники предпоказу обіцяють, що нас очікує справжній горор!Режисером стрічки став Френсіс Лоуренс, відомий своєю екранізацією «Голодних ігор», сюжет якої дещо нагадує роман Кінга«Довга хода» — історія про смертельну гру, в рамках якої група юнаків має пройти маршрут, не зупиняючись та не знижуючи швидкість нижче трьох миль на годину. В кінці, має залишитись лише один переможець, який отримає грошову нагороду та все, що забажає до кінця життяВ Instagram фільму опублікували, як на закритому показі (відео 2) глядачам заміряли пульс, і протягом перших 20 хвилин фільму він збільшився в 2,5 рази, а в найнапруженіший момент, сягав 200 ударів на хвилинуНа The Hollywood reporter вже опублікували схвальні перші враження глядачів, а також вказана реакція критиків, які зазначають, що фільм є жорсткою та захопливою екранізацією, яка може навіть викликати розмови про «Оскар»Нам залишається тільки чекати вересня, щоб перевірити, чи це все просто черговий геніальний маркетинг, чи це таки хороше кіно в скарбничку кінгівських екранізацій (голосую за перше, але хотілось би друге)!До речі, у вересні пану Стівену виповнюється 78 років, на честь його ДН лекторій «Зʼїж книгу» готує цікавезну лекцію про короля жахів, але про це згодом#зк_кіно

Вчора послухали дуже концентровану лекцію Макса Нестелєєва про український інтелектуальний роман: про передісторію, про ознаки, про знецінення інтелектуальної діяльності та, зрештою, головних представників жанру. Принесла нам 7 тез з лекції:• у 19 столітті було не дуже багато тих, кому був потрібен український інтелектуальний роман; українські інтелектуали 19 ст. знали різні мови, тож вони знаходили подібну літературу іншими мовами• термін «інтелектуальний роман» уперше ввів Томас Манн, проте цікаво, що під цим терміном він мав на увазі не художні твори, а нонфікшн; зрештою, першим художнім інтелектуальним романом у Європі стала його ж «Зачарована гора»• Юрій Яновський увів цікавий термін, якого немає в жодній мові, крім української — це «напівінтелігент», тобто людина, яка займається інтелектуальною працею, проте насправді є паразитом• перший український інтелектуальний роман: «Андрій Лаговський» Агатангела Кримського (в відео Макс цитує цікаві, зокрема пікантні, фрагменти цього роману)• Хвильовий, попри те, що не збирався писати український інтелектуальний роман, зрештою, написав якраз такі романи/повісті: «Вальдшнепи» та «Повість про санаторійну зону»• класна історія: якось між Підмогильним (який є майстром прози) та Плужником (майстром поезії) виникла суперечка, що перший напише вірш, а другий напише роман; зрештою, у обох вийшло не дуже — так з'явився не зовсім вдалий інтелектуальний роман «Недуга»• «Валер'ян Підмогильний і Віктор Домонтович — це дійсно ті автори, яких в українській літературі стовідсотково можна вважати авторами інтелектуальних романів», — зазначає Макс

Через ніжний людський зв’язок — про межі спілкування та силу мови«Уроки грецької»Хан Ґан4/5Чоловік і жінка зустрічаються на уроках давньогрецької мови. Він — викладач, вона — учениця. Він згадує своє минуле, а вона вчиться жити в нових обставинах. Він повільно втрачає зір, а вона не може говоритиОбидва герої неназвані — і це не єдина недомовленість у романі, адже це та література, де світ лежить далеко за межами написаного тексту. У своїй поетичній прозі Хан Ґан досліджує великі питання за допомогою мінімалістичного письмаСюжету в класичному розумінні тут майже немає. Крім того, оповідь ведеться не зовсім традиційно: два оповідачі по черзі розповідають свої історії, причому історія чоловіка йде від першої особи, а жінки — від третьої. В чомусь ці долі схожі: він втратив любов, вона втратила матір, а ще — опіку над єдиним сином. До того ж вона має сумніви щодо права на власне існування (і, можливо, саме тому її історія звучить від третьої особи). Цікаво, що обидва герої перетинаються саме під час вивчення мертвої мови та зрештою дуже ніжно зближуютьсяНезалежно від мотивації, ті, хто вивчає давньогрецьку, мають певні спільні риси. Вони зазвичай ходять і говорять повільно, не виявляючи особливих емоцій (мабуть, це стосується й мене). Можливо, тому, що мертва мова не дозволяє живого спілкування.Це книга про мову і про чуттєвість мовлення. Цікаво, як тема роману красиво втілена у формі тексту: фрагментарна оповідь починається з досить об’ємних історій головних героїв, а завершується короткими монологами по 2–6 рядків, які поступово перетворюються на тишу. Це наче тонкий натяк на зближення героїв та витіснення читача з романуОкрім особистих історій, герої розмірковують про тексти Платона, зокрема його дослідження ідеальних форм, а ще час від часу блукають слідами БорхесаСуб’єктивно.Треба зазначити, що свого часу «Вегетаріанка» цієї ж авторки сформувала досить високі очікування щодо інших її творів. В «Уроках грецької» абсолютно відчутна та ж рука майстрині й той тонкий підхід до зважування кожного слова. Проте тут не буде екстравагантних, майже сюрреалістичних сцен: якщо у «Вегетаріанці» мовою тіла був крик, то тут мова тіла — ніжний шепітЩиро раджу прочитати.На цьому все 💚#зк_відгук 137 (31)