Принесла нам 7 рандомних цікавинок з лекції про британський постмодернізм🔥:• понад 60 письменників зараховують до британських постмодерністів, але з цим можна сперечатися — усе залежить від того, як визначати це поняття. Макс, наприклад, не вважає Салмана Рушді постмодерністом• постмодернізм у британців більше схожий на пізній або зрілий модернізм. У цих книжках часто грають із переписуванням історії та використовують як прийом потік свідомості. Крім того, у текстах може бути фемінізм, квір-тематика, іронія, інтертекстуальність• класна історія: у передмові до книжки «Ice» Анни Каван один критик написав, що «крига» в тексті — це метафора героїну, а сама книга — про наркотичну залежність авторки. Анна Каван справді мала залежність, проте книжка зовсім не про це. І це типовий приклад того, як у ті часи не розуміли експериментальні тексти• жінки в британському постмодернізмі — сміливіші, ніж чоловіки• у своїй книжці «Розенкранц і Ґільденстерн мертві» Том Стоппард пропонує подивитися на Гамлета очима другорядних персонажів пʼєси Шекспіра (які бачать його ідіотом). Макс радить не тільки прочитати цю книгу, а й подивитися класну екранізацію😏• а ось нам у скарбничку ще одне цікаве переосмислення «Франкенштайна»: книжка Джанет Вінтерсон Frankissstein з квір-тематикою• запитання до Макса:— Чи є якась центральна тема, яку обігрують британські постмодерністи?Відповідь:— Маргарет Тетчер. Усі ненавидять Маргарет ТетчерТа прикріпляю коротенький фрагмент про те, що ж не так з Ішіґуро#зк_лекторій