Щойно закрила «Грона гніву» Стейнбека, а перед очима все ще мерехтить остання сцена (увага, буде спгс та жорсткі спойлери!), яка наче цитує сюжет давньоримської легенди про доньку, яка таємно годувала грудьми свого батька, засудженого на смерть від голоду. Прикріпляю нам прекрасну версію Рубенса, під назвою «Римське милосердя»#зк_мистецтво_в_сюжеті Тільки у Стейнбека Ружа Саронська проявляє милосердя навіть не до свого батька, а до чужого батька чужого хлопчикаІз хвилину Ружа Саронська нерухомо сиділа в сараї, де чувся шелест дощу. Потім вона ледь звела своє зморене тіло і загорнулась у шматяну ковдру. Повільно рушила до кутка і зупинилася, дивлячись на змучене обличчя, у перелякані очі. Потім повільно лягла поряд із хворим. Він повільно похитав головою. Ружа Саронська відгорнула один ріжок ковдри і оголила груди.— Ви мусите, сказала вона.— Жінка підповзла ближче і притулила голову поряд.— Ось! — мовила Ружа. — Ось.Її рука охопила йому голову і лагідно притримала. Її пальці ніжно пестили йому волосся. Вона звела очі, оглянула сарай, і її вуста зімкнулися та загадково всміхнулися Цікаво, що і в сюжеті легенди і у Стейнбека страшний голод — це результат дії владиВсе ще під враженням від книги. Хочеться аплодувати автору стоячи. Це було потужно, відгуку бути