#зк_мистецтво_в_сюжеті книги «Полюбовниця Вітґенштайна» Девіда МарксонаВласне, є картина з Пенелопою, яка тче, в Національній галереї, намальована таким собі Пінтуріккйо.Припускаю, я неправильно висловилася.Зрештою, я не мала на увазі, що Пенелопа ткала в Національній галереї. Зрозуміло, що вона це робила на острові Ітака.…Єдине, що я пам'ятаю про картину з Пенелопою, це те, що на ній зображений кіт, який грається з клубком пряжі.Безсумнівно, вмістити туди кота навряд було новаторським рішенням з боку Пінтуріккйо. І все ж, мабуть, приємно думати, що у Пенелопи був якийсь домашній улюбленець, тим паче якщо я помилялася щодо неї і женихів. Прочитано 75 сторінок, перші враження: Це текст неймовірної краси та глибини. Причому з ним приємно взаємодіями на різних рівнях: можна шукати перегуки чи фактчекати історичні події, які героїня (єдина людина, яка живе на землі) дістає зі своєї памʼяті; а можна просто читати та відчувати — самотність, біль, смуток…Цікаво, що в наведеній цитаті героїня акцентує увагу на коті, а згодом в світі без людей та тварин вона наче побачить котика в Колізеї. Чи може це буде лише її уява, яка попри реальність буде захищати її від самоти. Та взагалі, чи існує щось поза призмою власної уяви та субʼєктивного погляду (але про це вже поговоримо у відгуку)Сьогодні вже офіційно починаємо читати та розбирати цей експериментальний роман в моєму книжковому клубі💚 Приєднуйтесь!