Жити несвідомо дуже легко. Рутина, побут, турботи, все навколо. Воно жере увагу, відволікає. Заважає почути себе.

Жити несвідомо — не чути себе. Жити несвідомо — не намагатися подивитись собі в очі. Жити несвідомо — не жити вільно.

Увага до себе (prosoche) — поняття, якому я приділив багато часу — це те, що дозволяє нашій свідомості, нашому розуму та духу бути напоготові. Бути готовим до будь-яких випробувань, ситуацій, питань та викликів. Але також готовим до споглядання.

Несвідоме життя — це якраз про неуважність, про слабкість тонусу духу та розуму. Це вразливість. Це нездатність самотужки приймати рішення, бо рішення ґрунтуються на тому, що людині важливо. А хто не чує себе, той не знає, що йому важливо. І тоді вирішують за нього: обставини, звички, інші люди.

Відсутність уваги до себе, нездатність впіймати себе у теперішньому моменті — це і є несвідоме життя.

Як ти себе почуваєш? Про що думаєш? Що турбує? Навіщо про це турбуєшся, що це дає?

Список можна продовжувати без кінця. Головне — зупинятись перед відповіддю, вдуматися. Бо за реактивною відповіддю можна й не помітити себе.

@dushnila_podcast