TGLIST.COM.UA
Джерело
Духівник | Не розпорядження — присутність.VI. Про насиджене місцеУ нашій мові є д...
Духівник
@duhivnyk
724 Охват/переглядів
2026-09-18 18:19
Повідомлення №3647
Не розпорядження — присутність.
VI. Про насиджене місце
У нашій мові є добре слово, яким дехто хоче дорікнути: насиджувати місце.
Кажуть це зневажливо. А дарма.
Бо як квочка висиджує яйця? Вона не робить нічого видимого. Вона просто сидить. Днями. Не встає. Не літає по подвір'ю. І з-під неї виходить живе.
Спробуйте зігріти яйце розпорядженням. Спробуйте делегувати тепло.
Ось що таке насиджене місце: це місце, нагріте тим, хто з нього не втікає. І парафія висиджується так само, як бізнес. Роками. Без ефектів.
VII. Коли вже можна відійти
Але є й друга частина правила, і без неї проповідь буде неповна.
Коли ти кілька років поспіль сидиш на місці, коли ти виховав людей у своєму дусі, передав їм свій підхід, свої мірки, своє ставлення до справи — тоді можна на якийсь час відійти.
Бо вже є стрижневі люди, на яких воно тримається.
Настоятель виростив собі другого священника, диякона, старосту, регента, катехита — і храм не спорожніє, поки він у від'їзді, бо дух лишився. Директор виховав двох-трьох своїх — і справа не просяде.
Але — доки таких людей немає, директор мусить бути на місці. І священник мусить бути при храмі. Це не рабство. Це фундамент.
Хто хоче спочатку волі, а потім фундаменту — у того будинок сяде вже на другу зиму.
VIII. Слово на закінчення
Браття і сестри,
нам усім хочеться вірити, що діло можна налагодити так, щоб воно йшло саме. Поставити правильні ікони. Купити правильні меблі. Написати правильні інструкції. І вийти.
Не піде.
Бо Господь посилає людей не до приміщення. Він посилає людей до людини.
І питання, з яким вони прийдуть, Він уже поклав їм на серце. І відповідь Він уже приготував — але вкладе її в те серце, яке буде на місці.
Тому: будь на місці.
І тоді ні храм твій не спорожніє, ні діло твоє не розсиплеться — бо приходитимуть не на вивіску, а на тебе. А точніше — на Того, Хто крізь тебе світить.
Амінь.
Роман
Лілея
VI. Про насиджене місце
У нашій мові є добре слово, яким дехто хоче дорікнути: насиджувати місце.
Кажуть це зневажливо. А дарма.
Бо як квочка висиджує яйця? Вона не робить нічого видимого. Вона просто сидить. Днями. Не встає. Не літає по подвір'ю. І з-під неї виходить живе.
Спробуйте зігріти яйце розпорядженням. Спробуйте делегувати тепло.
Ось що таке насиджене місце: це місце, нагріте тим, хто з нього не втікає. І парафія висиджується так само, як бізнес. Роками. Без ефектів.
VII. Коли вже можна відійти
Але є й друга частина правила, і без неї проповідь буде неповна.
Коли ти кілька років поспіль сидиш на місці, коли ти виховав людей у своєму дусі, передав їм свій підхід, свої мірки, своє ставлення до справи — тоді можна на якийсь час відійти.
Бо вже є стрижневі люди, на яких воно тримається.
Настоятель виростив собі другого священника, диякона, старосту, регента, катехита — і храм не спорожніє, поки він у від'їзді, бо дух лишився. Директор виховав двох-трьох своїх — і справа не просяде.
Але — доки таких людей немає, директор мусить бути на місці. І священник мусить бути при храмі. Це не рабство. Це фундамент.
Хто хоче спочатку волі, а потім фундаменту — у того будинок сяде вже на другу зиму.
VIII. Слово на закінчення
Браття і сестри,
нам усім хочеться вірити, що діло можна налагодити так, щоб воно йшло саме. Поставити правильні ікони. Купити правильні меблі. Написати правильні інструкції. І вийти.
Не піде.
Бо Господь посилає людей не до приміщення. Він посилає людей до людини.
І питання, з яким вони прийдуть, Він уже поклав їм на серце. І відповідь Він уже приготував — але вкладе її в те серце, яке буде на місці.
Тому: будь на місці.
І тоді ні храм твій не спорожніє, ні діло твоє не розсиплеться — бо приходитимуть не на вивіску, а на тебе. А точніше — на Того, Хто крізь тебе світить.
Амінь.
Роман
Лілея