Статистика telegram channel - @duelist_fables

В минулому Драконоборці використовували дуже довгі списи (піки), що досягали 4–6 метрів у довжину. Шикувалися в каре. Перші ряди тримали списи горизонтально, створюючи непрохідну стіну з вістрям. Такою тактикою заганяли та вбивали повзаючих драконів. Та це призводило до жахливих втрат. Тому, коли драконів було багато, Орден набирав у свої ряди «одноразову» піхоту, часто вдаючись до примусових мобілізацій у регіонах, де дракони становили найбільшу загрозу. Через це за Орденом також тягнеться дурна слава «м'ясників», хоча далеко не всі поділяють цю думку. Багато хто розуміє, що Орден — єдині, хто стоїть між драконами і людьми.З поширенням вогнепалу драконоборці стали масово застосовувати аркебузи, і потреба у великій піхотній силі пропала. Кіннота замінила лицарські списи на пістолі та бандолети. Кулі пробивають крила й валять дракона. Нова зброя дала можливість завдавати драконам болючої шкоди з меншою небезпекою.Щиро дякую за консультацію Владу, він допомогає робити Орден правдоподібним!#лор_fern

Вікінги в кіно вже не носять рогатих шоломів. Натомість кіношники створили купу нових стереотипів про вікінгів, їх вигляд та озброєння, які закріпились в уяві людей, проте далекі від дійсності.Обладунки. В кіно вікінг захищений шкіряним чимось. Це навіть класифікувати важко. Про шкіряний обладунок поговоримо якось окремо, але тут просто скажу - вікінги його не носили. В ту епоху основним способом захистити себе був щит. Для небагатих воїнів це був фактично єдиний захист. Хто мав гроші, міг придбати шолом. Кольчуга - розкіш для профі. Ламеляр і подібне зустрічалось, проте, як правило, серед вікінгів, що мали справу з півднем, зокрема Франкією, Візантією, Руссю. В Скандинавії, Британії та загалом, на півночі це була рідкість.Зброя. За стереотипом, основною зброєю вікінга є сокира або меч. В реальності ж основною зброєю воїна того часу був короткий спис, який використовувався в парі з круглим умбонним щитом. Сокири були, але невеликі. Меч - ексклюзив для багатих і велика рідкість. Частіше зустрічався сакс.

Першим культом, який я не поділяю і вважаю перебільшеним є культ катани. Багато хто вважає катану найкращим мечем. Цей образ створили спочатку самурайські фільми Курасави, а потім Голівуд, який давав катану безлічі своїх брутальних героїв, наприклад Блейду чи персонажам Еквілібріуму. Якщо ж розібратись по суті, чим є катана, для чого її створили і що вона справді може, виявиться, що її можливості доволі обмежені. Хоча так, це зброя, вона може вбивати, і в руках майстерного бійця здатна попити крові. Так що, панове фанати Міямото Мусаші, не кидайтесь в мене помідорами, я знаю, що він існує і він крутий))То ж чому катана насправді поганий меч? Перший популярний міф про те, що катани дуже гострі і здатні перерубати рельсу. Вздовж)) Насправді мечі не загострюють так сильно, як, наприклад, кухонні ножі. Заточка робить клинок тонким і сприяє пошкожденню при ударі об інший клинок. Тому справді гострими мечі робили ближче до вістря. Катана дійсно дещо гостріша за європейські мечі. Але на здатність щось перерубати впливає не лише гострота. А і маса, швидкість та міцність клинка. І тут катана програє європейським мечам. Власне, характерна форма клинка катани продиктована тим, що японці намагались створити нормальний клинок з низькоякісного острівного заліза. І за таких умов катана це справді інженерний шедевр. Але клинок катани легший і менш міцний за європейські аналоги. Тому з точки зору щось перерубати європейські мечі чи шаблі покажуть себе краще. Саме тому катану при її малій масі і невеликій довжині тримають двома руками. Бо так сили удару буде достатньо для серйозних ушкоджень. Якщо порівнювати катану з європейськими мечами, рапірами, палашами, шаблями, вона програє буквально у всьому. Вона гірше рубає, бо клинок легший і менш міцний. Гірше коле через кривизну клинка і форму вістря. Власне, у фехтуванні катанами є всього один тип уколу. Гірше захищає. Бо, по-перше, цуба так собі гарда, і слугує вона радше упором для руки, ніж захистом пальців. Навіть звичайна пряма гарда європейського меча захищає руку краще. А по-друге, тримаючи меча двома руками ви сильніше підставляєтесь під удар і не можете тримати щось в другій руці. І так, я пам'ятаю про Мусаші, але так як він мало хто міг битись, це не було типово. Функціонально катана не була бойовим мечем. Це була зброя самооборони і знак статусу шляхетного воїна. Якщо проводити паралелі, в Європі в той самий час таку функцію відігравала рапіра. І для таких задач рапіра набагато зручніша. Довга, колючий клинок, що ймовірніше вбиває, захищена ефесом рука, можливість взяти в ліву руку кинжал, плащ чи щось ще, що допоможе захиститись. Загалом, для Японії 16 століття, за тих умов, що тоді склались, катана була чудовим мечем. Але якщо порівнювати її з європейською зброєю, вона програє по всім пунктам. Тому я не розділяю загального захоплення нею.

В демократичних суспільствах у разі війни до захисту ставали всі громадяни. Цей принцип ще містах античної Греції був основою суспільного ладу. Громадянами вважалися не все населення, як зараз, а лише вільні землевласники, що могли фінансувати життя полісу і придбати собі зброю для його захисту. Громадяни, до прикладу, Афін, приносили публічну клятву вірності громаді. В тому числі, клятва включала виконання військового обов'язку.Римське військо формувалось з військовозобов'язаних римлян. Призвані до служби приносили загальну присягу, що вони підуть на будь-яку війну, не вчинять нічого протизаконного і виконуватимуть накази консулів. Окрім цієї були ще спеціальні присяги, такі як присяга прапору, табірна присяга (клятва не красти) і сопіигагіо - клятва не тікати з поля бою.В Середньовіччі клятву вірності приносив вассал своєму сюзерену. В обмін на військову службу вассал отримував захист, покровительство і владу над певними землями. На вассальній клятві було побудовано все феодальне суспільство.Присяга це традиція, яка пройшла крізь тисячоліття. Присягають всюди, але в різних країнах різним сутностям.Сьогодні військовослужбовці України присягають не феодалам і навіть не державі. Клятва складається, як і в античні часи, на вірність народові та співвітчизникам.

Окей. Обіцяний факт. Але почну здалеку))) У 1414 році вищезгадана шановна інквізиція живцем спалює священника-реформатора Яна Гуса. Його послідовники проголсили війну папістам і до 1434 року розгромили кілька великих хрестових походів. Називали вони себе вірними християнами та Божими воїнами. Католицька церква іменувала їх єритиками та гуситами. В основі їх бачення на оновлення церкви лежали так звані Чотири Празькі Статті:1. Позбавити церкву її землеволодінь та світської влади2. Здійснювати причастя всіх мирян хлібом і вином. Тут треба пояснити. У католиків мирян причащають тільки хлібом, а причастя вином з чаші приймали лише священники. Гусити вимагали причастя рівного для всіх, тому їх символом була чаша.3. Заборонити духовенству право на власність4. Жорстоке покарання за порушення цих принципів священниками.Ці ідеї дуже співзвучні з пізднішими ідеями реформації. І хоча гуситський рух як військова сила припинив існування у 1434 році, проповідники розносили ці їдеї по сусіднім країнам. Зокрема до Королівства Польського, до якого в ті часи входило файне місто Львів. І от, у 1506 році інквізитори-домінаканці стратили у Львові трьох проповідників гуситських ідей. Хоча в цілому, інквізиція на наших землях сильно не лютувала, іноді подібні епізоди ставались. Також відомо, що представництва інквізиції були у генуезських фортецях в Криму.