росію можна перемогти. Це не нова думка.Сьогодні в підбірці (після важкої ночі) — чотири обкладинки книжок, які вже існували, коли нас із вами ще не було.Перша — 1924 рік. Прага і Берлін, видавництво «Нова Україна», Григорій Айолло пише про національну проблему на сході Європи під назвою росія. Сто два роки тому.Нью-Йорк, Український Конгресовий Комітет Америки. Василь Гришко — «Experience with Russia». Свідчення людини, що з тією державою мала справу зблизька і вижила, щоб написати.Іван Гладун — «Народовбивця "святая" москва». Без коментарів, обкладинка сама все каже: плаха, шибениця, бані. Ми знаємо її цей бік дуже добре. 1981, Канада. Мирослав Малецький. «Без ілюзій». Канадське Наукове Товариство ім. Шевченка, з передмовою Івана Кедрина-Рудницького.Дивишся на ці обкладинки — і бачиш, як змінювалася типографія опору. Двадцяті — ще модерні українські книги з орнаментом і віньєткою. Пʼятдесяті — суворий американський серіф у вигнанні. Вісімдесяті, Малецький — шрифтова робота, де літера «У» в літерації Мирона Левицького падає петлею вниз, як шибениця, що прямує до самісінького дна. Гладун — повернення до ілюстрації, сатира вже зла й конкретна, з автором з монограмою "Ц". Різні країни, різні мови, різні школи дизайну, а зміст один — скільки росія не маскується, гнилизна і бажання масакри виходять на поверхню. І в нас жодних ілюзій щодо цього більше. Та й не було ніколи.