Дизайн-борщ

Як говорити про збір, щоб його закрили сьогодні? Ми живемо в постійному потоці зборів, де кожен важливий, підтримати всі — неможливо, особливо коли транспортна безлімітна картка в Києві стала коштувати 4 тис+, і люди обирають інтуїтивно — за кілька секунд, по обкладинці, по тону, по тому, чи зрозуміло, на що гроші і чому цим людям можна вірити. Тобто збір закривають не лише заслуги, але й комунікація, яка йому допомагає: а це вже наша з вами територія: ідея, текст, візуальна мова. Як зробити це краще? 16 липня о 19:30 — лекція за донат «Комунікації та креатив у фандрейзингу: як говорити, щоб донатили» від АЗОВ.ONE, офіційного відділу фандрейзингу бригади «Азов».У програмі лекції питання:→ чому люди донатять кудись більше, і чому водночас бригада зі значними заслугами може недоотримувати донати;→ як працює фандрейзингова комунікація АЗОВ.ONE;→ tone of voice, візуальна мова, звіти як базовий мінімум довіри;→ як партнерства, реклама, мерч і події підсилюють збори;→ практична частина: вдалі й невдалі кейси, Q&A.Лектори — Микола Серезітінов, креативний директор, і Анна Салюк, креативна продюсерка АЗОВ.ONE.Участь — через донат у збір «Східний бар'єр», після чого зможете взяти участь у лекції.📅 16 липня, 19:30, онлайнІ хай кожен збір закривається вчасно.❤️

Сьогодні НБУ презентував купюру 2000 гривень із Василем Стусом. На ній — знову піратський шрифт у російській кирилізації. Так, знову.Коротка передісторія для тих, хто не застав.У 2019 році Богдан Гдаль і Андрій Шевченко виявили, що на банкноті 1000 грн (і, як з'ясувалося, на 20, 100 і 500 грн) напис зроблено шрифтом Bickham Script — але не офіційним. Оригінал створив американець Річард Ліптон, права належать Adobe, і до 2016 року офіційної кирилиці в шрифту не існувало. Зате у 2005-му росіянка александра гофман видала шрифт Ліптона від свого імені — у шрифтових колах вона добре відома саме краденими кирилізаціями чужих шрифтів. Дизайнер Adobe Франк Грісхамер офіційно підтвердив: на гривні — саме піратська версія.Реакція НБУ тоді: спростували, назвали шрифти "авторською графікою", під тиском резонансу пообіцяли конкурс на дизайн банкнот. Конкурсу не було.Минуло сім років. Повномасштабна війна йде п'ятий рік. І сьогодні нова банкнота найвищого номіналу — данина пам'яті шестидесятників Василя Стуса, поета, якого росія замучила в таборі, "боривітра" Алли Горської, є також і інші шрифти і натяки, в тому числі навіть на "чебаниківський" слід — банкнота виходить з тією самою краденою російською кирилізацією.Вдумайтесь у цю конструкцію: ім'я Стуса поруч де на державній валюті число написане літерами, які росіянка вкрала в американського дизайнера. Це діагноз нашій нездатності: У державі, де є десятки шрифтових дизайнерів світового рівня, де є жива каліграфічна і друкарська традиція, головний фінансовий орган сім років не може знайти ані бюджету, ані волі на власний шрифт для власних грошей.Гроші — це найтиражніший носій державної ідентичності. Кожна купюра в кожній кишені — це висловлювання про те, хто ми. І поки що це висловлювання робить російська піратка шрифта. Навіщо ця "дружба" шрифтів з російською піраткою, "єдінєніє шріфтов і народов" – я досі не можу зрозуміти. Чому Національний банк України, структура з особливою відповідальністю і точністю чисто за своїм найменуванням і призначенням, допускає таку халатність в дизайні? Питання риторичне. Що має статися: 1) конкурс на єдиний шрифт для гривні, який НБУ обіцяв ще у 2019-му. Українські шрифтарі є. Спадщина, на яку спертися, є. Бракує тільки рішення.2) Лінки на матеріали Богдана Гдаля 2019 року і підтвердження Adobe — за посиланням. Зробімо цю розмову гучною, щоб зараз за розголосом сталася дія.Поширюйте цей пост, поширюйте інші матеріали, пишіть самі – давайте не спустимо це просто на гальмах.

30 червня – 2 липня у Львові вчетверте відбудеться Lviv Urban Forum Це— найбільший форум у сфері архітектури й урбаністики в Україні. Тема цього року — «Простори громад». Питання, навколо яких будується програма, цьогоріч звучать майже як виклик до самої професії: як перетворити архітектуру на маніфест цінностей громади, як планувати простори так, щоб вони не роз'єднували, а ставали магнітом для людей, і як зробити саме спільноту мірилом усіх змін — від двору до цілого міста. У фокусі — житло, мобільність, ландшафти, освітня архітектура, простори пам'яті й турботи. Три дні, понад 50 спікерів і 1200+ учасників: лекції у дворику Львівської ратуші, панельні дискусії, презентації реальних проєктів, воркшопи та урбан-вилазки містом. UsahistorytimelineСеред міжнародних спікерів:— Урс Томанн (бюро CAN, Швейцарія) — архітектор із понад 20-річним досвідом роботи в Україні та Східній Європі, радник із питань сталого урбанізму для багатьох українських міст;— Катрін Ґюґлер — директорка Департаменту міського планування Цюриха;— Кес Крістіансе — нідерландський архітектор, засновник бюро KCAP, спеціаліст із масштабних майстер-планів і ревіталізації промислових зон;— Патрік Меєрс — співзасновник бюро Orange Architects (Нідерланди);— Маркус Пенелль — партнер бюро O&O Baukunst (Німеччина);— Лукас Швайнгрубер — ландшафтний архітектор, співзасновник бюро Studio Vulkan (Швейцарія). Організовують форум Департамент архітектури та просторового розвитку, Офіс молодіжної столиці Європи Львівської міської ради та університет UNBROKEN; підтримує Програма розвитку ООН в Україні за фінансування уряду Швеції та Європейського Союзу.Деталі та квитки

Десять українських ілюстраторок — у лонг-листі World Illustration Awards 2026!Асоціація ілюстраторів (AOI) оприлюднила лонг-лист World Illustration Awards 2026 — 500 проєктів у десяти категоріях. Серед них роботи десяти українських ілюстраторок, що дуже радісно бачити! — Дар'я Філіппова з Одеси потрапила до категорії Publishing (Professional) за ілюстрації до роману «Полічи зорі» Лоїс Лоурі — книжки про окуповану Данію та порятунок євреїв очима десятирічної дівчинки. — Марія Фоя, ілюстраторка з Києва, випускниця кафедри образотворчого мистецтва КПІ;— Ольга Лісовська, фрилансерка з Харкова, що поєднує традиційні й цифрові техніки в книжковій та редакційній ілюстрації;— Марія Білінська, графікиня, яка навчалася у Львівському коледжі декоративного і ужиткового мистецтва та Краківській академії мистецтв, працює з класичними друкарськими техніками;— Ірена Заблоцька, українсько-британська ілюстраторка, чиї концептуальні роботи живляться анатомією, ретроестетикою, фольклором та особистою міфологією;— Ірина Яременко, ілюстраторка й графічна дизайнерка, що зараз живе у Великій Британії і навчається в Leeds Art University;— Гена Гудкова, ілюстраторка з Києва, яка тепер мешкає в Кембриджі й працює над дитячими, підлітковими та дорослими книжками;— Дар'я Лада, що живе в Канаді й працює в редакційній ілюстрації, брендингу та концептуальних проєктах;— Аліна Ковтун, ілюстраторка й дизайнерка з Києва, чиї роботи досліджують емоцію, характер та ігрову візуальну оповідь;— Андріана Чуніс, мультидисциплінарна художниця, артдиректорка та ілюстраторка зі Львова з виразно концептуальним підходом;— Євгенія Ніконорова, ілюстраторка й моушн-дизайнерка з Лос-Анджелеса, яка виросла в Україні і працює з кольорами та орнаментами українського народного мистецтва. WIA проводиться раз на два роки Британською асоціацією ілюстраторів; роботи учасниць шорт-листа експонуватимуть по світу протягом наступного року. Вітання! Дуже красиві ілюстрації, а Україну бачать у світі в тому числі через них ❤️💪🏻Посилання

До речі, твої ідеї і скетчі можуть стати функціональними айтемами. 3а 17 занять з промислового дизайну у Skvot: презентуєш власний 3D-прототип, збереш портфоліо та зможеш брати перші замовлення.Це перший такий курс, який я бачу, який присвячений розробці саме промислового дизайну. Варто звернути увагу, для дизайну України це приємний бонус і розвиток ❤️)Після 2 місяців навчання ти:→ розберешся, що таке промисловий дизайн і як створюються реальні речі — від ґаджетів до побутових предметів→ навчишся працювати з ідеєю: хто користувач, яку задачу вирішує продукт і як він має виглядати→ освоїш базовий скетчинг, 3D та візуалізацію без складної підготовки→ зрозумієш, як обирати матеріали, продумувати форму та враховувати виробництво→ навчишся робити прості прототипи і перевіряти свої ідеї на практиціУ результаті — створиш свій перший продукт з нуля та презентуєш концепт 3D-моделі з власним прототитом. А найкращі студенти курсу зможуть пройти інтернатуру в Ajax.Лекторка:Євгенія Мєдвєдєва — Senior Industrial Designer в Ajax Systems, 12 років досвіду, працювала над продуктами, якими користуються у 180+ країнах світу.Створюй продукт, що захочуть всі 🖤 Рекламний пост, любі мої.

Воркшоп з постера – у Львові 6 червня, зі мною!Знаю що в ніч після обстрілів будь-яка така інформація може виглядати безсенсово, але давайте так – якщо доживемо до суботи, то давайте зберемось на воркшоп з постерного дизайну?Щиро вас запрошую! Бо як ще буду тягти з постом, то я так ніколи вам не розкажу. І як ми не зустрінемось, то в чому тоді сенс? 🥺 6 червня в ddd agency плануємо POSTER SESSION — інтенсив зі мною Олександрою Корчевською-Цехош, де теорія переходить у практику, а практика закінчується готовим плакатом в ваших руках.Зануримося в історію плакату, після чого під моїм кураторством ви створите власну постерну роботу на тему Future Obsession. Допомагати з концептами та менторити воркшоп буде дизайн-директор ddd – Сергій Фединяк.Коротко про процес:Теорія: розбір сіток, типографіки та кольору + приватна колекція Олександри вживу.Спринти: 3 експрес-вправи для розігріву.Воркшоп: створення власного постера на ноутбуках.Фінал: ланч, професійний друк твого плаката та перегляд робіт.💻 З собою: ноутбук + Photoshop/Illustrator або Figma.🗓 Коли: 6 червня, 12:00 – 17:00 📍 Де: ddd agency (пл. Ангелів, 1) Всього 30 місць. Робимо камерний формат, де кожен отримає індивідуальний фідбек.У вартість входить: матеріали, друк та ланч.Посилання тут:P.S. Класний постер вийшов.Сподіваюсь, що русня нам не завадить...

росію можна перемогти. Це не нова думка.Сьогодні в підбірці (після важкої ночі) — чотири обкладинки книжок, які вже існували, коли нас із вами ще не було.Перша — 1924 рік. Прага і Берлін, видавництво «Нова Україна», Григорій Айолло пише про національну проблему на сході Європи під назвою росія. Сто два роки тому.Нью-Йорк, Український Конгресовий Комітет Америки. Василь Гришко — «Experience with Russia». Свідчення людини, що з тією державою мала справу зблизька і вижила, щоб написати.Іван Гладун — «Народовбивця "святая" москва». Без коментарів, обкладинка сама все каже: плаха, шибениця, бані. Ми знаємо її цей бік дуже добре. 1981, Канада. Мирослав Малецький. «Без ілюзій». Канадське Наукове Товариство ім. Шевченка, з передмовою Івана Кедрина-Рудницького.Дивишся на ці обкладинки — і бачиш, як змінювалася типографія опору. Двадцяті — ще модерні українські книги з орнаментом і віньєткою. Пʼятдесяті — суворий американський серіф у вигнанні. Вісімдесяті, Малецький — шрифтова робота, де літера «У» в літерації Мирона Левицького падає петлею вниз, як шибениця, що прямує до самісінького дна. Гладун — повернення до ілюстрації, сатира вже зла й конкретна, з автором з монограмою "Ц". Різні країни, різні мови, різні школи дизайну, а зміст один — скільки росія не маскується, гнилизна і бажання масакри виходять на поверхню. І в нас жодних ілюзій щодо цього більше. Та й не було ніколи.

Що таке «російські шрифти» і чому ми їх не ставимо в дизайн?Після кейсу з Живчиком питання повторюється: а що, шрифт теж має національність? Має. І ось у чому суть, чому в черговий раз ми бачимо, що дизайн це дуже політично.‼️ «російський шрифт» — це не про кирилицю. Кирилицею пишемо й ми. Це про дві різні речі, які варто розрізняти. Перше — походження. Шрифт намалювала конкретна людина чи словолитня. Дуже часто буває так, що шрифт роблять за кордоном, але оскільки їм довго і не в тєму вчитись малювати кирилицю, то на неї кличуть не нас з вами, не болгар, не білорусів, а саме рускіх. Що взагалі-то погано для нас як для країни, в якій найстабільніший сегмент — саме креативна економіка.Якщо автор працює в рф-ії, кожна комерційна ліцензія — це гроші в російську економіку під час війни. Road Radio з етикетки Живчика зробила олена ковальскі, словолитня Glen Jan, уфа. Купуючи такий шрифт, бренд платить країні, яка нас вбиває. Вона з них платить зарплати воєнним, збирає шахеди, катує наших людей і вивозить наші ресурси на ці гроші. Деяким дизайнерам ліньки думати про дизайн як про економіку, бо вся популярна культура говорить нам, що треба менше напружуватись, робити свою роботу і що можна навчитись всьому за короткий курс дизайну від якогось додіка дизайнера з незрозумілим досвідом. Друге — автори, які брали участь у російських проєктах. Є українські дизайнери, які розробляли айдентику окупованого Криму чи російських шкіл дизайну. Чи треба користуватись здобутками таких авторів, якщо це напряму підпадає під колаборацію? Є випадки, коли людина мусить це робити, бо це загроза життю і здоров'ю — а є випадки, коли точно відомо, що це колаборанство. Шрифт може бути навіть не російським за автором, але зрослим у пам'яті з ворогом. Автор може розповідати вам, що він «хароший росіянин» — це нікуди не дінеться.І те, і те — підстава НЕ ставити. Перше — етика й гроші. Друге — сенс і пам'ять.ЯК ПЕРЕВІРИТИ ШРИФТ, ПЕРШ НІЖ БРАТИ ЙОГО В РОБОТУВам треба назва шрифта. Якщо не знаєте — киньте зразок у WhatTheFont або Fontspring Matcherator (з кирилицею працюють гірше, але назву часто дають), є китайський Font Identifier (працює з усіма шрифтами) і додаток Шрифторіз для Google Chrome, зроблений українцями, якщо треба подивитись на сайті, що за шрифт. Пробийте автора. Вбийте назву + «font» у пошук, відкрийте картку на MyFonts чи Behance — там видно дизайнера, словолитню та геолокацію. Уфа, Москва, СПб — стоп. Запамʼятовуйте студії, москалі дуже часто перевзуваються. Шрифт може мати кирилицю, може мати літери І та Ї, бо це вимога для якості шрифта, аби могти стати в категорії продажу "розширена кирилиця", і бути російським при цьому, дивіться авторів. Якщо в шрифтах є буква ьі, але немає і, чи ї – це точно російський шрифт, вони люблять українців так принижувати.) Перевірте шлейф. Пошукайте, де шрифт уже жив. Якщо він на пакуваннях, формі чи символіці ворога — він уже не нейтральний, хоч би хто його малював. Завдання з зірочкою: автор міг переїхати в Дубай чи іншу країну, тому дивіться на контекст, а не лише на поточну адресу.Сумніваєтесь — запитайте у фаховій спільноті: Дизайн-борщ, дизайнер(к)и з іменем. Краще згаяти годину на перевірку, ніж випустити національний бренд у вбранні ворожого сухпайка.І про юридичний бік, бо його вже питають. Він поки догори ногами: є проєкти заборони шрифтів російського походження для державних документів і відзнак, є вже діюча заборона російського ПЗ для держсектора зі штрафами. Загальної готової «постанови про шрифти для всіх» наразі немає — але напрям руху однозначний, коридор звужується. Бізнесу розумніше діяти на випередження, ніж чекати прямої заборони. Штрафи і судові позови будуть не за горами. Шрифт ніколи не «просто шрифт». Він завжди вже десь жив, його робили живі люди з певною етикою. Перевірити, де саме він жив — це не паранойя. Це частина роботи дизайнера, що лежить у його ПРЯМІЙ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ.

Brain Tank відповіли за Живчик. І це ще більший крінж.Агенція Brain Tank вийшла з комунікацією про редизайн того, що вони наробили. По суті, кажуть — ок, побачили ваші відгуки, якщо хочете — зробіть редизайн. Той, який сподобається всім найбільше, буде нами оплачено премією у розмірі 50 002 гривень (після виплати податків).Те, що вони назвали «грант/премія», за змістом — публічний конкурс (ст. 1150+ ЦК). Публічний конкурс — це різновид публічної обіцянки нагороди, де результат можуть досягти різні особи незалежно одна від одної, їх порівнюють і визначають кращих. А це означає власні юридичні вимоги: чіткі критерії, журі, оформлення прав, повернення робіт.Жодної з них тут НЕМАЄ. По суті, ви можете зробити все, набрати лайки, але навіть не отримати виплати. )) Критерій один — «25 001 лайк». Це робить переможцем не найкращий дизайн, а той, у кого більший фоловінг. Лайки не оцінюють якість — вони оцінюють охоплення. Тобто агенція, чия фахова робота — оцінювати дизайн, отримала за це ТОЧНО БІЛЬШЕ ніж 50 тис грн, делегує оцінку вподобайкам. Це визнання, що власної експертизи для рішення тут нема.)І головне — права. Майнові права на твір дизайну в Україні передаються тільки письмовим договором. «Премія за лайки» прав не передає. Навіть якщо хтось «переможе», агенція отримує не макет у власність, а зобов'язання ще домовлятися. А «дизайн потрапить на розгляд бренду» не гарантує переможцю нічого — ні впровадження, ні авторства, ні роялті за фактичне використання.«Збираємо до заходу сонця, переможе той, у кого 25 001 лайк» — це не конкурсні умови. Це механіка вірального поста.Складімо це докупи. Агенція, яка щойно провалила дизайн через відсутність процесу — не звірила шрифт — на провал відповідає ще одним провалом процесу. Краудсорсить рішення через лайки, без брифу, без договору, без передачі прав, за разову виплату, меншу за вартість роботи. Це крінж, що крінжом поганяє.От отак дизайн із професії перетворюється на базар.P.S. Окремо: у своєму ж пості агенція назвала питання шрифтової гарнітури «сенситивним», яке вони «ретельно пропрацьовують». Тобто проблему зі шрифтом визнали — але загорнули в маркетинговий тон замість прямого «ми помилилися». 🤡🤡🤡

11 червня я виступаю на ICoD Regional Meeting Europe у Софії — від імені нас, української дизайн-спільноти. Тема зустрічі — «Confessions of a Designer: Design, Decisions and Impact», а мій спіч називається «Inside and Outside: Ethics and Method in a Professional Community Under the Pressure of War».Це буде розмова від мене про те, як змінюється дизайн-процес, коли твоя країна воює і ти в ній живеш і працюєш.Як рішення, що ще кілька років тому вважалися нейтральними, раптом набувають етичної й репутаційної ваги. Що відбувається з нашою етикою і методами, коли ми працюємо з ідентичністю під час війни — де ми себе зупиняємо, що стало для нас опорою і мотивом рухатися далі. Одним словом: що саме змінюється, коли ти починаєш бути дизайнером під час війни?І ще про одну річ, яку я давно хочу винести на міжнародну сцену: чому кенселінг росіян так і не спрацював — бо його, по суті, не сталося, була імітація — і чому це тривожний сигнал насамперед не для нас, українців, а для решти світу.Бо на що нам спиратися, якщо ми, дизайнери, не маємо принципів? Дизайн відділився від мистецтва, взявши на себе функцію — і якщо при цьому він скидає принципи, то втрачає підставу існувати окремо. Приберіть з дизайну принципи — і лишиться гола функція. А голу функцію наступна хвиля автоматизації — може, ще не ця, але прогрес ШІ ніхто не спиняв — виконає краще за будь-кого з нас. Тоді професію тихо передадуть тим, хто будує системи — за лекалами «кєнтів, які колись бачили Фрутігера молодим». Чи залишиться там слід від тих, хто працює сьогодні? Чи буде тільки те, що ми напрацювали "до ШІ"?Це лише спойлер. Решта буде в Софії.Якщо ви раптом будете на European Design Festival (11–14 червня, Софія) — приходьте підтримати! ICoD Regional Meeting відбувається 11 червня в межах фестивалю — і це перша регіональна зустріч Ради на Балканах. Нагадаю, що Україна вперше зайшла в Раду лише цього року і це велика відзнака для нас. І звісно оргінфа – зареєстровані на ICoD RM2026 отримують 35% знижки на квитки EDF. Реєстрація на зустріч — за посиланням.🔗 ПосиланняЗапрошуйте і скидайте тим, кому буде цікаво це послухати. )