СПИШ?Смак життя, насправді, захований у буденних, маленьких речах. У м’якому животику кота, якого ти гладиш, проходячи повз його лежаночку. І він так смішно ро-о-озтягується 🐈 У повідомленні від близької людини: «Купив празький торт. Ти спитаєш – навіщо? Просто захотілося. Я вагітний?». У книжці, яку хочеться взяти в руки й фізично розтягнути, аби вона не закінчувалася – така ж тепла й захоплива 📚 У пісні, що раптом заграла на радіо й перенесла тебе на десять років тому: курорт, Чорне море, п’ятнадцятий день відпочинку, ніс обліз уже тричі. Ти в бікіні танцюєш у воді й наступаєш на медузу. Було так страшно й весело – бармен з пляжного кафе подумав, що ти топишся й побіг спасати. Мабуть, один із найкращих днів у житті 😍 У голубцях, які досі крутить мама. Вдається вже складніше – артрит. Але щоразу, коли ти приїжджаєш, вона їх готує. Більше ніхто так не вміє. У сміху дітей на дитячому майданчику під будинком. Раніше трохи дратував, а тепер – мед для вух. Діти є. Вони живуть, вони будуть жити. І вони – сміються 😄 У новому пуховику, що не робить з тебе фігурку LEGO чи дерев’яний креденс. У ранковому «та трясця!» та вечірньому «та й по цимбалах». Встигай лише їх помічати 💛