В мене була одна дитяча травма. Вона тягнулася через все моє життя. Я про неї знала, але нічого, крім усвідомлення, мені не вдавалося з цим зробити. Ця травма спонукала мене вибирати не тих чоловіків, відчувати себе покинутою там, де, можливо, цього і не було. Зараз у психології наче не дуже модно пропрацьовувати дитинство. Але неможливо просунутися далі, якщо немає фундаменту. А мій фундамент був слабкий. Хоч я дуже люблю свою маму, вона в мене дуже турботлива, але був один момент у дитинстві, який мене травмував. Мене надовго залишали саму в селі. І я почувалася покинутою. Так от, вчора я переписала цей сценарій. Мене забрали. Мене більше не відвозили. Переді мною вибачилися. Таку техніку ми провернули з моїм новим психологом. Хоч із попереднім психологом ми працюємо вже близько 4 років, але це більше схоже на коучинг. Тут ми працювали з підсвідомістю і перепрожили мою травму. І знаєте… Таке відчуття свободи. Наче ти здорова і щаслива людина. Наче в тебе все добре. І це прекрасно. Я дуже сподіваюся, що цього разу не знайдеться розумних людей, які захочуть дати мені якусь пораду.

😅

Бо я пишу це більшою мірою для себе. Для рефлексії. І, можливо, комусь це буде цікаво. І, можливо, ця людина теж наважиться щось змінити у своєму житті.#doctorkettsummer ❤️