Для опису до аудіо 👇Сьогодні під час роботи з менторкою я розплакалась.Ми говорили про щастя. Про дозвіл собі бути щасливою вже зараз.І мене накрило одне питання:А скільки ще можна страждати?Скільки ще можна жити в режимі:«ще трохи зароблю»,«ще трохи схудну»,«ще трохи виросту»,«ще трохи попрацюю над собою»,«ще трохи почекаю на правильного чоловіка»…І от тоді вже буду щасливою.А можна вже зараз?Можна вже сьогодні прокинутися і сказати:«У мене багато чого вже є».У мене є мої проєкти.У мене є моя справа.У мене є мої люди.У мене є ви.У мене є пацієнти, які довіряють мені своє здоров’я.У мене є життя, яке я колись тільки уявляла.Так, чогось ще немає.Але це не означає, що я маю відкладати щастя до кращих часів.Сьогодні одна дівчина в клубі записала кружечок, і я раптом зловила себе на думці:Боже, а в мене вже все є.І знаєте, що найцікавіше?Часто ми не страждаємо через реальність.Ми страждаємо через картинку в голові, якою ця реальність “повинна” бути.Я дуже хочу провести це літо по-іншому.Не в гонці.Не в очікуванні.Не в боротьбі за якесь міфічне майбутнє життя.А тут.У цих 92 днях літа.У заходах сонця.У зустрічах з близькими.У своїх проєктах.У своїй свободі.У своїй присутності.Навіть якщо зараз не все ідеально.Бо життя не почнеться потім.Воно вже йде.І з першим днем літа вас ☀️🤍Якщо відгукується — напишіть мені. Мені дуже цікаво, чи знайомі вам ці відчуття.