Я вибираю не бути зручною системі.

За останні 4 місяці я дуже чітко зрозуміла,що саме я транслюю і хто я. Моя думка — жорстка. Радикальна. Незручна. І багатьом не подобається. Але по-іншому я не можу. І не хочу. Я могла б говорити:що інколи можна їсти солодке,бухати,що глютен не обов’язково виключати. І так — у мене було б більше аудиторії,більше грошей,більше клієнтів. Але чи була б це я? З такою позицією, як зараз,я постійно стикаюсь із хейтом,звинуваченнями, образами. Ви думаєте, мені це подобається? Ні. Це забирає багато енергії. Це неприємно. Але я не хочу бути “як всі”. Я не хочу бути частиною стадаі розповідати, що сосиски раз на тиждень — це ок. Повірте, все має свою ціну. Просто людям зручно жити із заплющеними очима. Простіше назвати когось “радикальним”,ніж подивитися правді в очі. Багато людей — раби системи. Система ставить вас на коліна:спочатку змушує їсти сміття,а потім ви витрачаєте гроші на лікування. І так по колу. Говорити про це складно. А ще складніше — щось реально змінювати. Я хочу бути тим голосом,який дає ляпас. Не гладить по голові. Не заспокоює. А пробуджує. Бо не буде так,що ви продовжуєте їсти ковбасуі при цьому будете здоровими. Розкрийте очі. Змініть щось. А вже потім говоріть, яка я “жорстока”.