Чи існують взагалі курси, щоб навчитися бути в моменті? Сьогодні я опинилась у місці, де немає інтернету = немає проблем. Ти ніби випадаєш із життя, і жодна хрінь не може до тебе достукатися. Бо по факту, коли ми спимо — у нас теж немає проблем. Але ж треба якось навчитись вимикати голову й тоді, коли ми живі й свідомі, а не тільки під час сну. Є така книга Екхарта Толле «Сила моменту тепер». Там проста думка: в цю секунду реальних проблем у тебе немає.

Але, блін, мозок має іншу думку. Типу:— Як це немає проблем, охрініла? А за хату хто платити буде? А курс? А охоплення? Он Ірка вже мільйон сколотила, а ти жирна лежиш, булки грієш і фоткатися вона, бач, приперлась! Отакий концерт у мене в голові зранку до вечора. Зараз, звісно, коли магній попʼю і собою займаюся — звук з 100% скрутився десь до 20%. Але бувають дні, коли знову «паялка» на повну. І найцікавіше те, що всі ці думки — це просто шляпа. Вони не мають ніякого відношення до реальності. Головне — щоб вони не штовхали мене до якихось дебільних дій:типу пожрати, побухати, залізти в тік-ток, чи почати в істерииці робити «щось по роботі». Я ще взагалі не дзен-гуру, мені далеко до монаха в гімалаях. Але прогрес є: я вже можу хоч на трохи вимикати гавнопотік у своїй голові. І, Боже, як же ох*єнно зараз: лежу топлес на піску, дивлюся на море й сонце, фоткаю себе на штатив.Дозволяю.

Бо сьогодні неділя, і я можу собі дозволити. Хоча чесно — трохи страшно, що буде, коли зʼявиться зв’язок. Але я помітила одну річ: чим більше тобі пох*й — тим краще все складається.

А як у вас?