​​Тернистий шлях саксонської броварні Einsiedler#про_пивоварнюЗаснована у містечку Айнзідель (з 1996 року — район Хемніца, Саксонія), броварня бере свій початок у 1885 році. Саме тоді місцевий промисловець-машинобудівник Еміль Швальбе викупив кілька ферм із надійним джерелом води для розбудови виробництва. Офіційним днем народження компанії вважається 29 серпня 1885 року, коли її внесли до торгового реєстру.Першу бочку пива підприємство випустило 22 лютого 1886 року, стартувавши з потужності у 5 000 гектолітрів на рік. Попит швидко зростав, тому вже у 1895 році обсяги збільшили до 50 000 гектолітрів, побудувавши новий підвал, сучасну систему охолодження, котельню та машинне відділення. У 1903 році приватну броварню реорганізували в акціонерне товариство.Важливим технологічним кроком стало зведення у 1907 році нового варильного цеху об'ємом 300 гектолітрів. Він складався з чотирьох пристроїв і дозволяв варити до 1 200 гектолітрів пива щодня, а його будівля активно використовується і сьогодні. До 1913 року річні продажі сягнули 70 000 гектолітрів, а головним продуктом стало пиво «Einsiedler Böhmisch», за характеристиками класичний пільзнер. Пиво доставлялося у великих бочках посередникам, які вже самостійно розливали його у пляшки.Перша світова війна спричинила глибоку кризу: більшість працівників мобілізували, вантажівки реквізували, а обсяги виробництва впали більш ніж удвічі. З 1925 року підприємство працювало як філія компанії «Radeberger Exportbierbrauerei AG». Завдяки оптимізації процесів, у 1929 році 109 співробітників зварили рекордні на той час 86 500 гектолітрів пива. Проте Світова економічна криза обвалила показники, і до 1937 року продажі зменшилися до 37 000 гектолітрів, після чого завод продали баварській родині Вінтерлінг.Під час Другої світової війни, після авіанальоту 5 березня 1945 року, варильний цех був практично знищений. Через гострий дефіцит сировини броварня випускала переважно слабке пиво з 2-3% початкового сусла, а виробництво скоротилося до 24 000 гектолітрів. У 1960 році влада НДР відмовила західнонімецьким власникам у фінансовій підтримці та примусово здала завод в оренду, а у 1972 році повністю експропріювала його до складу державного комбінату з виробництва напоїв.Одразу після переходу у державну власність броварню зобов'язали випускати виключно пляшкове пиво, повністю демонтувавши лінії розливу в бочки. Попри значний знос обладнання початку століття, підприємство утримувало високі темпи: понад 200 000 гектолітрів на рік у 1970-х та близько 300 000 гектолітрів у 1980-х роках. Після падіння НДР, у квітні 1990 року, броварню реприватизували та повернули спадкоємцям останніх приватних власників, одразу перевівши все виробництво на стандарти німецького Закону про чистоту пива.У 2000-х роках для броварні почався етап масштабної модернізації та адаптації до нових ринків. У 2000 році було суттєво розширено формати пакування: на лініях запровадили 0,33-літрові пляшки, 5-літрові парті-бочки та класичні 2-літрові скляні сифони для популярного сорту Zwickelbier. Вже у 2003 році ручну працю на лініях сортування замінили роботизованими системами, які дозволили заповнювати, етикетувати та упаковувати в ящики до 25 000 пляшок за одну годину.У цей же період підприємство закріпило за собою статус абсолютного регіонального лідера. До 2007 року Einsiedler Brauhaus стала найбільшою пивоварнею Хемніца, досягнувши рекордного показника у 350 000 гектолітрів (що становило майже дві третини всього виробленого пива у місті). А у 2008 році керівництво підприємства відродило історичну рецептуру 1903 року і знову вивело на ринок класичний сорт «Echt Einsiedler Böhmisch», поєднавши у ньому вікові саксонські традиції з повністю оновленою виробничою базою.Не забувайте про реакції, щоб я бачив, чи хтось читає такі довгі тексти)© Добре пиво