Anastasiia Dmytruk

Людмила Лісовська згадувала, як ще у 2014 році відважні волонтерки ховали приціли в жіночих сумочках, щоб провезти їх через аеропорти, долаючи понад дві тисячі кілометрів — усе заради тих, хто став на захист України. Тоді вони купували тепловізори, амуніцію, усе необхідне — не чекали наказів, просто діяли. Бо знали: час не терпить зволікань.Сьогодні її організація — це ціла спільнота небайдужих, які щодня підтримують українських воїнів. Вони опікуються багатьма бригадами і роблять усе можливе — в першу чергу, забезпечують дронами. Тими “очима неба”, які рятують життя.Наша зустріч у Гаазі була присвячена тим, кого ми ніколи не маємо права забути: захисникам Маріуполя, оборонцям Азовсталі, тим, хто вже понад три роки перебуває в російських катівнях — мужнім, незламним, рідним.Разом із модераторкою Іриною ми згадували імена: Наталю Луговську, Володимира Ходаківського, Михайла Ніконця, «Вогника», Анастасію Куницьку з «Дезмондом»… Читали уривок із щоденника «Дипломата».Читали вірші. Я — свої. А Ірина зачитала поезію дружини Юрія Лисоконя — той вірш, який вона присвятила йому.Було дуже щемко. На завершення ми розіграли книгу з підписами азовців, які збирала мені Мама Таня. Книгу забрала нідерландка за 210 євро — не просто книгу, а частинку серця українського спротиву.Говорили багато. Про Україну. Про незламність. Про любов, яка сильніша за страх. Дякую за натхнення!! #очімаріуполя #eyesofmariupol #freeazovstaldefenders

Ще одна знахідка на нашому шляху — Аліна з регіону Саар. Вона вміє з напором проштовхувати український інтерес у німецьке суспільство. Аліна взяла на себе організацію відразу трьох презетацій «Очі Маріуполя», які залишили глибокий слід у серці. Вайнхайм, Саарбрюкен, Саарбург! Ми продовжуємо знайомити світ із Маріуполем, його історіями, його героями, його болем і надією.Кожна наша подія — це не просто презентація книги «Очі Маріуполя», а живий діалог про Україну, її незламність і тих, хто її боронить сьогодні.За ініціативи Аліни були створені субтитри до документального фільму про спецоперацію Азовсталь.Ми дивилися фільм, говорили про наших оборонців, презентували книгу і виставку. Всюди були присутні німці.Ці заходи — це про взаємодію та силу громади. Завдяки підтримці таких людей, як Аліна, яка разом зі своєю командою доклали величезних зусиль для організації події, ми маємо можливість розповідати про наших захисників дедалі більшій кількості людей.Такі моменти показують, що, навіть у найскладніші часи, поруч із нами сильні й віддані люди. Ми обов’язково вистоїмо, дочекаємося наших захисників із полону та продовжимо боротися за правду і свободу.Дякую всім, хто стає частиною цієї великої справи. Разом ми створюємо історію.Попереду новий тур. Пишіть!#очімаріуполя #eyesofmariupol #freeazovstaldefenders

Хайдельберзький університет—один з найстаріших та найпрестижніших університетів Європи. За організації активних українців Freundschaft kennt keine Grenzen , які запросили «Очі Маріуполя» у своє місто, було проведено показ фільму Будинок "Слово". Нескінчений роман для українців та європейських студентів. Показ фільму проходив в одній з аудиторій хайдельберзького університету. Також перед показом відбулося коротке інтро про знищення росією нашої культури протягом століть. На підсилення того, презентувалася привезена нами експозиція зі спалених українських книг, внаслідок ракетної атаки на фактор-друк в Харкові у 2024 році, а також книжки зі знищених бібліотечних фондів Херсонської обласної бібліотеки.Серед присутніх гостей була німецька професура університету. Організатори подарували їм книги, серед яких і «Очі Маріуполя» німецькою мовою. Переконана, докторанту історичного факультету буде дуже на користь ознайомитися з правдивою історією наших оборонців і відчути весь біль і всю міць української боротьби за незалежність. Професор славістики зізнався, що за часів його навчання, він не знав нічого про багатство української культурної спадщини, і що він радий відкривати для себе українських авторів, а разом з тим, додавати українські твори у програму навчання в Університеті. До слова, кожен доданий український твір в освітню програму університету — це мінус один твір російської літератури з цієї програми.Дякую, Oksana Lustenhouwer, що виборюєш право української літератури бути почутою у серці Європи!!! Захоплююсь вашою командою і дуже-дуже рада нашій дружбі. Ціную і цілую.