Повідомлення telegram каналу - @divochiydvizh

Логотип телеграм спільноти - Дівочий Двіж – блог про стосунки 2021-11-25

Дівочий Двіж – блог про стосунки

Кількість підписників:
492
Фото:
10 
Відео:
 
Посилання:
43 
Категорія:
Блоги
Опис:
Авторський блог про стосунки. Хочу, щоб всі дівчата і жінки були щасливі ♥️ Пише киця @thisusername5 Підтримати кавою https://send.monobank.ua/jar/4QUg2roZez Голосові чати. Маєм стікери https://t.me/addstickers/divochiydvizh

Канал Дівочий Двіж - @divochiydvizh - №300

👧 Переваги, коли тобі вже не 18
Колись давно був у мене один кучерявий тіндермерч. Ми зійшлися на спільній любові до музики, вінілу і цілодобових переписках бо-ще-є-що-сказати. Та за два місяці фльор поспішної закоханості вивітрився. І ми обоє погодилися, що краще нам не мутити, бо це наче вручити кулемети двом холеричним дітям – у кінці гри вони одне одного замочать.
Якийсь час ми не спілкувалися. А у мене змінилися фази від “буде сумно без тебе, кучерявий” до “от мудак! як він міг? ну нічого, ще лікті кусатиме” і зрештою перейшла у мирну “дякую за чудове проведення часу”. Тож коли він запросив мене на день народження свого сусіда (з яким я теж потоваришувала), я охоче прийняла запрошення.
Середина лютого, на вулиці улюблені сирість, холод і вітрюган, який гуляв між 9-поверхівками спального району на околиці міста. Я прийшла у светрі під горло і колготах під джинсами. Кучерик зустрів мене біля під’їзду та повідомив, що на днюсі буде ще однокласник іменинника і прикольна *умовна Марічка*, з якою він на днях познайомився у тіндері. Мабуть, сумний день народження, коли на свято приходить більше подруг твого сусіда, ніж твоїх друзів, – та що зробиш, це життя.
Хлопці часто не знають, що у нас, дівчат, є дивовижний нюх на інших дівчат і вміння за 10 секунд оцінити ситуацію. Так от, ця Марічка. Їй було лише 18, і я зразу ж внюхала ностальгію фатальних помилок у свої 18. Вона сиділа справа біля кучерика і дуже-дуже-дуууже старалася, хоч і не робила нічого. Та це було зрозуміло з її капронів, високих джинсових шортів а-ля “заціни мою попку”, напівпрозорої сорочки, яка ніжно натякала на мереживо, вирівняного волосся, тонну тоналки і миттєво згаслу усмішку, коли я зайшла до кімнати. Я була впевнена, що вона готувалася до вечора цілий день, і що сорочка позичена у сусідки. Словом, все як у тому дописі.
Але ми з собою це проходили. Надії на вечір, ревність і капрони взимку. І більше не хочем. Жоден хлопець, навіть кучерявий, не вартує моїх зусиль і простуджених яєчників. Я відчувала водночас жаль та потребу повідомити їй цю сакральну правду, а ще радість і мудрість отієї своєї внутрішньої тьоті, яка смачно курить і каже “ой, дівчинко, ні-ні...”
На її жах кучерик посадив мене поруч і ми, як у старі часи, тринділи про музику і улюблені альбоми. Перспектива встановити флагшток у його холостяцькому бунгало згасала. За годинку щоки Марічки надулися, губи зів’яли і вона демонстративно пішла “відпочити” у іншу кімнату (сподіваючись, що хтось побіжить її втішати, звісно ж, що ж я на її місці ніколи не була?). Їй було боляче і сумно, а нам було все зрозуміло.
Іменинник, курячи біля вікна, зреагував дуже точно: “Дитина”.
121
23-08-19 17:08