Є ночі, після яких ранок уже не здається звичайним. Сьогодні Київ знову прокидається після масованої атаки і вона продовжується.
Близько 20 ракет усього за 10 хвилин ударили по Києву та області. Балістика — одночасно з трьох напрямків, ракети разом із дронами. Пошкоджена критична інфраструктура, перебої зі світлом та водою.
Вже відомо на цей момент про постраждалих.
Але найстрашніше — не лише сам вибух.
Страшно, коли після ночі люди прокидаються і першою думкою перевіряють телефон: чи всі живі? Чи зустріну сьогодні своїх друзів, сусідів, колег? Чи відповість людина, якій я писав уночі? Чи всі, кого я знаю, пережили цю ніч?
Бо ранок після обстрілу — це не просто питання світла, води чи транспорту.
Це хвилини очікування, коли люди намагаються дізнатися, що сталося з їхнім будинком, районом, близькими. Коли батьки перевіряють дітей. Друзі телефонують друзям. Сусіди шукають одне одного.
І лише потім постає інше: чи буде електрика, вода, транспорт, робота.

Доброго осіннього ранку вам, дорогі люди Токмацької громади — тим, хто лишився в окупації, і тим, хто був змушений виїхати, але не відірвався серцем від рідного краю.

Єднаймося навколо нашої Токмацької громади. Разом – до перемоги.
Нашим людям, які в окупації — витримки.
Україна — це ми.
Токмак — це Україна!