​​«Книгоїди» в мене асоціюються з хамелеоном, що біжить по емендемсах, міняючи кольори: спочатку горор, потім – готичний роман, далі – сімейна драма, а лапка тягнеться до дарк фентезі. Через швидку зміну жанрів в жоден не встигаєш зануритися з головою, зате читається дуже швидко – вжух, і мінімум 50 сторінок за один підхід. Книга гарно підходить для подорожей та ситуацій, коли треба «перемотати» кілька годин, не маючись від бездіяльності.Історія знайомить із книгоїдами – істотами, що харчуються книжками і знаннями звідти. Книгоїди подібні до людей, тільки не відчувають холоду, бачать в темряві, а ще – серед них зрідка народжуються пожирачі свідомості. Таких традиційно знищували, аж поки в ХХ сторіччі не винайшли спеціальні таблетки. Головна героїня стала маніячкою, бо її дитя народилося пожирачем свідомості. В перервах між пошуком нових жертв (бажано – хороших і чесних людей, бо дитя переймає риси того, кого їсть) жінка вистежує свого родича, в якого є таблетки. Другою сюжетною гілкою тягнеться флешбек про дитинство головної героїні. Нам розказують, що вона виросла у старовинному маєтку в консервативній холодній родині, де їй з дитинства згодовували лише «правильну» літературу – казки про принцес. Виявляється, що жінки-книгоїдки – рідкість, і їхня доля – регулярно виходити заміж і народжувати, поки народжувалка не зітреться. Як на мене, книга підіймає забагато важливих тем (домашнє насилля, аб’юз, материнство, сімейні сценарії, під кінець –дрібка ЛГБТ), замість того, щоб сфокусуватися на чомусь і викрутити емоційність на максимум.Відмічу, що в авторки приємний стиль і гарно змальовані психологічно травмовані персонажі. За бажанням їх можна препарувати внутрішнім доктором Фройдом, вишукуючи Едіпові комплекси та компенсаторні механізми, і це робить історію глибшою, ніж на перший погляд. А ще в книзі є яскраві моменти, наприклад, описано, які на смак ті чи інші жанри книг. Мене несподівано зачепив епізод, де сину героїні згодували поляка, і він почав говорити польською (було кріпово), а героїня переймалася, що треба з’їсти польський розмовник, щоб знайти спільну мову з сином.Проте мені не хотілося співчувати головній героїні – бо крізь історію про матір, що робить усе для порятунку дитини, проступає сюжет про холоднокровну маніячку, що вбиває невинних людей (бо як дбайлива матуся згодує синові якогось негідника?). Здалося, що авторка вкладала алюзію на матір особливої дитини, яка попри все бореться за щастя. Але зробити дитину людоїдом, а матір – маніячкою, - це така собі реалізація.Загалом, не шкодую, що прочитала. 🍴📘 Книга самобутня, незвична і похмура, мов осінній день. Присутня атмосфера старовинних маєтків, холодних дощових угідь і «застібнутих на всі ґудзики» людей, які подавляють свою суть. Українською книга вийшла у "Yakaboo Publishing". Додаю у скарбничку історій про нетипових вампірів. 🧛‍♂️