Дочитала 4 том «Монстриці», і щось історія пішла не туди. Всі персонажі дуже пафосні і загадкові, але за великим рахунком, відбувається НІ-ФІ-ГА. Вважаю, що «розставляти фігури» і пояснювати «баланс сил» чотири томи поспіль – то занадто.Персонажі щось роблять, але загальна ідея, конфлікт, антагоніст– не окреслені. Натомість нам вивалюють кілька критичних частин лору, які мали вигулькнути ще в 1 томі, але персонажі про них «забули, бо спогади неприємні». І цей клішований прийом використаний кілька разів. Я з задоволенням прочитала перші томи, бо кожного разу було відчуття, що «ось зав’язка, і в наступній частині підуть основні події». Але після 4-го тому, який схожий на пролог навіть більше, ніж 3-ій, є підозра, що з сюжетом якась фігня. Дивіться, щоб збалансувати таке довге розкачування сюжету, на основні події треба відвести з-десяток томів, і ще на півдесятка томів розтягти фінал. А в наявному темпі воно не тримає увагу. До плюсів віднесу малюнок: все таке химерне і незвичне, що хочеться позалипати.