✅ Всі проблеми світу — від того, що хтось не вміє тримати член в руках (гм, двозначнєнько вийшло, але хай). "ГОСТІ НА ЛІТО" Тесс ҐеррітсенКСД, 2025, 368 стор. ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️🔸 Клуб "Мартіні", який задумувався, як книжковий клуб шпигунів на пенсії (але вийшло, як вийшло), цього разу розслідує зникнення дівчинки, що приїхала на літо з батьками відпочити біля озера. 🔸 Клуб "Мартіні" — це п'ятеро бувших ЦРУшників та ЦРУшниць у кракелюровому віці, які живуть собі тихо-мирно в єбєнях штату Мен, вирощують курей та готують запіканки. А в проміжках між цими спокійними заняттями ганяються за вбивцями, що заважають їм насолоджуватися пенсією. 💫 Від першої книги серії "Гості на літо" відрізняються темпом розповіді та відсутністю другої часової лінії, яка була в "Шпигунському узбережжі". Натомість потаємні урядові змови присутні — ну але це умова шпигунських детективів, тут без претензій. 💫 І це мені сподобалося навіть більше, бо герої нарешті відповідно свого віку мають відповідну швидкість (і стан здровля) та навички (ну ок, опустимо один епізод, де Меггі знову довелося не дихати в шафі 😅). 💚 Прекрасний зразок затишного детективу із смачними вечерями та без карколомних пристрастей, але із атмосферою малого містечка, отого шепоту за спиною, який триватиме роками, коли хтось один оступиться, і вічним бажанням не виносити сміття з дому, бо якжежтак! #Дафа_радить однозначно, і ще й мамі віднесу разом із першою книгою, вона якраз просила щось затишне детективне, а не "ці твої гриби!" (та, це вона мені "Мексиканську готику" вже майже рік згадує 😅).
🔸 Спочатку мені було її дуже шкода, потім почали закрадатися певні сумніви, а коли людина, яка начебто тільки місяць тому вперше дізналася, що таке підручник (з її слів), почала шпарити конструкціями на кшталт "я зрозуміла, що ми делегували свій голос дискурсу, який використували для дегуманізації упосліджених" довіра до тексту повністю розвіялася. 🔸 А потім я дочитала і полізла шукати про неї ще щось, а знайшла фото батьків, будинку, бізнесу і така "хмммм, Тарочко, а нашо ж ти оце стільки набрехала?". "ОСВІЧЕНА" Тара ВестоверАртбукс, 2024, 368 стор. ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️🖇 Взагалі в мене склалося враження, що вона сама наприкінець книги раптом зрозуміла, що батьки ще живі й здорові, що є десятки свідків, які можуть вказати на її, гм, м'яко кажучи перебільшення, тому весь останній розділ її мемуарів — це таке собі загравання "ой, я була така травмована, така травмована, що нічому не треба вірити — це точно сонце? а ви бачите цей лист? а це точно зелений?". Така собі відмазка "я могла й щось наплутати, не згадати, пам'ятати не так, як було, просто не тягніть мене до суду за наклеп". ❎ Такоє. Сильно розчарована. Я беру читати мемуари саме для того, аби дізнатися, як все було насправді, бо як могло б бути чи як не було, а хотілося, можна і в художній літературі прочитати.✏️ Не стану відмовляти чи радити, єдине, що скажу: ділить на десять всі її описані страждання. Бо недовіра до начебто документальної прози — найгірше, що може статися.
🥂 НАЙКРАЩЕ ЗІ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ за 2025 рік:1️⃣ "ПОКОРА" Щепан Твардохвидавництво Фабула, 416 стор.Я тепер хочу прочитати в Твардоха все, а "Покора" увійде ще не в один рейтинг. До речі, це було моє перше знайомство із автором, але відчуття, що читаю це не вперше, з'явилося зразу. Я потім зрозуміла, чому так. І цей секрет знають ті, хто були на клубі, поки що тільки вони. 2️⃣ "ДЕРЕВА" Персіваль Евереттвидавництво Фабула, 352 стор. Мало з чим порівнювана жорстка й гомерично смішна сатира на абсолютно несмішні й жахливі речі. 3️⃣ "ТЕ, ЩО ВИДНО ЗВІДСИ" Маріана Леківидавництво Vivat, 320 стор. Осіннє-меланхолійна, смішна та сумна, метафорична та образна, дуже оптична книга про прийняття смерті. Поповнила список "перечитувати". 4️⃣ "ІСТОРІЯ ОКА" Жорж Батайвидавництво Анетти Антоненко, 72 стор. Це була перша прочитана у 2025 році книга, але мало що може порівнятися із нею на багатьох рівнях (хіба що тогорічна "Міхаела"). Майте на увазі, що я її раджу із кількома зносками! Максимально "недлявсіхня" книга. 5️⃣ "ЗАЙЧИК" Мона Авадвидавництво Жорж, 368 стор. Після п'яти клубів по ній я, звісно, її вже трішки ненавиджу😅, але все одно лишається в найкращому. Аналогічно із попередньою — максимально не для всіх можу радити. 6️⃣ "СВІЧКИ ДОГОРІЛИ" Шандор Мараївидавництво Апріорі, 128 стор. Психологічний роман про двох дуже нудних стариганів, які фактично топтали життєвий ряст дарма. Несподівано (можливо), але таки в найкращому, бо слід розрізняти нудну книгу і книгу про нудних персонажів ☺️7️⃣ "СІМ МІСЯЦІВ МААЛІ АЛМЕЙДИ" Шехан Карунатілакавидавництво Vivat, 448 стор.Строкатий, афорістичний, легко написаний роман про тлєн та забуття. Дуже раджу, насправді. На моєму клубі за підсумками року отримав "срібло" в загальному заліку.Уточнення: це не рейтинг від 1 до 7 місця, а просто перелік!
📆 Сьогодні пройшов заключний у 2025-му році клуб "Читаємо з Дафою" і він же став першим в зимовому сезоні. Клуб був трішки незвичний — ми обговорювали відразу 6 книг, об'єднаних однією темою "Пацаваті мами". Це були (зразу й рейтинг відмічу):1️⃣ "Скляний замок" — 4,6 з 52️⃣ "Я рада, що моя мама померла" — 3,75 з 53️⃣ "За маму, за тата" — 3,0 з 54️⃣ місце ділять зразу дві книги із однаковим рейтингом по 2,9 з 5, це "Освічена" та "Помаранчі не єдині фрукти"5️⃣ "Якщо ви розкажете" — 2,75 з 5 (але тут було дуже мало тих, хто прочитав). ❤️ Як це завжди буває, попри неймовірно тяжкі питанням, травматичні досвіди, описані в книгах, та в цілому далеко не веселу тему, ми знайшли і про що трішки посміятися, і про жахнутися, і чим поділитися з власного досвіду і поміркувати над в цілому байдужістю (а чи байдужістю дійсно?) суспільства, над тим, як міняються люди та підходи до виховання, згадати, що було нормою 30 років тому і не є навіть близько нормальним сьогодні. 🐈⬛ А ще пограли трішки в "вірю-невірю" авторкам, поділилися особистими історіями та вчергове пожалкували, що час піджимав (лунали пропозиції шукати на наступні клуби місця з ночівлею, наприклад 👀). 🐈⬛ З фото смішно вийшло. Вкратце: знімав чоловік. А ще йому довелося трішки посовати меблі, аби ми всі влізли в кадр, то під меблями знайшлося трішки пилу 💀
✅ Вчора Ліндквіст записав звернення до своїх українських читачів. Привітав із тим, що ми маємо нагоду прочитати аж два його романи і, такий, "іф ю, каже, нід мор хорор"... Охохонюшкі, май світ самер чайлд, обійняти й ридати. Бо для українців його жах проходять десь в проміжку між "казочка на ніч" і "розслабитися й відволіктися". ❎ Дочитала я вчора "Ні живі, ні мертві" і загальне враження теж впало кудись у проміжок між "ну такоє" і "можна було й не читати загалом"."НІ ЖИВІ, НІ МЕРТВІ" Йон Айвіде ЛіндквістНК Богдан, 2025, 320 стор. ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️✏️ Загальна фабула: у Швеції на одній обмеженій місцевості після тривалого напруження в повітрі (як перед грозою) раптом встали й пішли всі свіжі (не старше 2-х місяців) мертві. Оповідь ведеться з 3-х точок: журналіст, в якого нещодавно розбився 5-річний онук і який викопав його після "ожиття"; бабуся та онука із підвищеною чутливістю до вгадування емоцій інших людей; та чоловік, в якого дружина вмерла буквально за півгодини до часу Х після того, як в'їхала в лося на трасі. 🖇 Таким чином нам автор наче хоче показати різні моделі поведінки із раптово ні живими, ні мертвими родичами:1️⃣ абсолютне заперечення, що ось ця істота — вже не ваш онук (брат, чоловік, син), це тіло, яке розкладається, а не просто "він хворий, я його вилікую"2️⃣ месіанство на ґрунті розладів та галюцінацій, що виливається в бажання всіх врятувати, без жодного розуміння, кого саме і як3️⃣ прийняття та намагання жити далі в світі живих (хоч один адекватний персонаж)🔥 Шикарна задумка! По факту же текст схожий на кошик із нитками, з яким пограли котики: все переплутане, обірване і в павутинні.💫 Купа епізодів, які висять у повітрі: в них є зачин і немає продовження. Науковці щось там пояснюють, політики щось там вирішують, ліваки (традиційно йобнуті на всю голову) вимагають "інклюзівності для людей із невизначеним життєстаном", друг онуки, однієї з оптик-оповідачок — був, був і теж завис десь між сторінками.💫 Епізод із "батьківським днем" — коли родичам дозволили відвідати всіх "зомбі", яких зібрали до цього в одному місці, але раптом щось трапилося, всі побігли і... і шо? Чому потім все знову стало на місця? 💫 Епізод із появою зомбі-потопельника — чому він один? чому раптом агресивний? чому не зразу, а через проміжок? Мертвий Еліас (онук журналіста) — чому всі трупи ходять, а його носять? Чому всі люди так легко перемкнулися на світ, в якому є ходячі трупи і всі можуть читати думки? 📌 Безліч питань і до розв'язки: якщо образ смерті в кожного індивідуальний, чому раптом різні люди бачили її однаково? Нащо було робити послання через хворі голови бабусі та онуки аби всіх зібрати в одне місце, якщо все одно потім оте гачкувате приходило до кожного, де б він не був? 💡 Коротше кажучи, привід подумати "а як би ви себе повели, якби оце раптом ваш свіжопредставлений дідусь прийшов назад додому" звісно є, але це треба було оце городити сім мішків вовни, аби в підсумку навіть на півшкарпеточки не назбиралося? 🐈⬛ Мені сумно, я щиро сподівалася, що шведський горор буде не згірший за шведські детективи. 👻 З плюсів: швидко читається, проста мова, з редакторських недоглядів побачила тільки три випадки (про два з них казала в тікток, випуск Club Weekend Mood). Але це ближче до #Дафа_не_радить, аніж до рекомендацій.
🔥 Тег #маман повертається! Я знаю, ви чекали (а дехто й питав!), ну коли ж будуть новини від мами. Але мама не читала з квітня (лінтяйка), а це довготривалі відключення світла повернули її до книжок (але русня все одно має вся виздихнути). ✅ Шість книг і одна недочитана (це була "Елізабет зникла", у головної героїні Альцгеймер, мамі стало "грусно і упше", тому книгу вона не дочитала). 1️⃣ "Місяцеве дитя" — не зрозуміла назву, каже, але дуже сподобалося. 2️⃣ "Мотель "Присмерк" — книга зі спецефектами, особливо ввечері під лед-лампочками з банки: там щось шурхнуло, в книзі привиди шастають, кіт на когось невидимого в коридорі пяліццо. Коротше, несподіваний інтерактив вийшов. 3️⃣ "Як розкрити власне вбивство" — дуже шкода тітку Френсіс, каже мама, але жити все життя, збираючи на всіх компромат - ну такоє. 4️⃣ "Убивчий вплив" — це, каже, я давно прочитала, не пам'ятаю вже нічого 😂5️⃣ "Не вір у це" — дуже ок, хоча й зрозуміла, хто вбивця при першій же його появі (Д - досвід). 6️⃣ "12 вбивчих днів" — атмосфера, каже мама, шикарна, природа красива, Різдво знову ж таки, але в цілому - дурдом "веселка". Наступними сказала нести щось тоненьке, аби його можна було однією рукою тримати легко 💀
✅ Хороша новина: сім удостовєряється, що в нас є авторка, яка не боїться працювати із дійсно науковою фантастикою в її майже класичному вигляді, починаючи із питання "а що було б, якби?".❎ Погана новина: варто ще попрацювати над стилем 😑"СІМ ДНІВ ДО КІНЦЯ СВІТУ" Віолетта ПавлійВіхола, 2025, 352 стор. ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️А що було б, якби вченим, які вирішили, що знають точну дату кінця світу, вдалося замкнути планету в часове кільце тривалістю тиждень, так, що весь фізичний світ повертається у висхідну точку без змін, а ось пам'ять людей зберігатиме спогади про цей тиждень? Один цикл, два, три, сорок... Можна робити все, що завгодно, включно із смертю, а в понеділок все одно прокидатися і розбивати той клятий будильник. Як в такому світі виховувати дітей, тримати стосунки, чогось прагнути? Як визначати злочинців, виносити вироки та здійснювати покарання? Що вважати за результат? Як його утримати? Прекрасні умозорні питання, прокручування декількох сценаріїв, якби воно було. Чудове завдання для дійсно наукової фантастики. Шикарна задумка. Втілення — на жаль. 1️⃣ По-перше, я не повірила в безліч ситуацій, починаючи із супер-швидкої адаптації всього світу до нових умов і закінчуючи в чисто технічні сторони щопонеділкового відновлення всього-всього методом "а давайте попросимо кількох савантів запам'ятати набір кодів?". 2️⃣ По-друге, сама стилістика хиталася що той Арго в бурю між трьома скелями: сухим репортажним нонфіком, бойовиком класу С та притчево-повчальними нарисами про важливість родини та діточок. На 54% там ще й раптом любовним романом вдарило поміж строчок, що я аж малодушно збиралася ліняти ще й з цього корабля, але перетерпіла та дочитала.📚 Зрештою, такого в сучасній українській літературі я ще дійсно не читала — чітка сайфай, без драконячих фрікцій. І це великий плюс. ✏️ Чи можу радити? Так, можу, особливо любителям жанру. Ну і на клубах було б цікаво обговорити, мабуть. Ні, на свій не плануватиму, а ось на чийсь сходила б 💀
❎ Друга свідомо закинута книга грудня (хто дивився мій напіввлог вчора, знає, яка стала першою) — мені ця тенденція дуже не подобається. 💫 Зрештою, на 99-й сторінці я здалася. Книга й самого початку надто солодкою, але коли втратилася взагалі будь-яка логіка, я зрозуміла, що нам не по путі. "КНИГОХОДЕЦЬ" Карстен ГеннКСД, 2025, 224 стор. без рейтингу, бо DNF🔸 Карлу 72 роки і працює він книгоносцем — відносить замовлені в книгарні книги особливим покупцям (нє, все-таки в маленьких містах є свій особливий триб життя, щоб не казали). Але таких особливих покупців стає все менше, а років Карлу все більше, аж тут прям на маршруті до нього прилипає — що той банний лист самі-розумієте-куди! — 10-річна мала із своїм власним баченням того, які книги треба носити особливим покупцям. 🔸 Коротше, це було максимально солодко й приторно, але можна було терпіти хоча б за книжну атмосферу (якби Карл носив пундики чи масочки для волосся, то я й десятка сторінок не протрималася б). 🔸 Але на 99-й сторінці десятирічка почала поводити себе наче психотерапевт із 25-річним стажем і я вирішила, що не готова терпіти далі навіть з-за книжної атмосфери.❄️ Але розумію, що багатьом навпаки книжка зайде і стане улюбленою, і це нормально. Якщо ви любите Бакмана, з задоволенням читаєте Колган із її нескінченим книгареньками та кав'яреньками то на суші, то на морі — ця теж вам сподобається. Просто не мій графінчик узвару виявилася ця книжка.☃️ Виставлю на барахолці в січні.
🐈⬛🐈⬛ Показали обкладинку до роману "Світ для фрау Еверс", бачили вже? 🐈⬛ Шо по жанру? Горор, містичний реалізм, міфологія, Потойбіччя та одвічна боротьба добра зі злом, інколи просто посеред власної душі.🐈⬛ Шо по оформленню? Серія "ЖАСНЕ" — збільшений формат, розворотні повносторінкові ілюстрації Сергій Мірчук і його же обкладинка, темно-сірий зріз.🐈⬛ Шо по строках?До кінця місяця маємо відкрити передзамовлення і до кінця зими (ну а коли ще читати такі хтонічні речі, як не в кінці зими?) отримати вже й наклад.☠️ Анотація:Франц Еверс — ветеран Першої світової, колишній військовий лікар і безнадійний морфініст, що живе на маргінесі суспільства. Він здає в ломбард рештки свого минулого життя й потопає у химерних сновидіннях, поки за стінами щодня змінюється курс марки та вирують політичні чвари. Зустріч із таємничим вороном, хранителем пам'яті людства, відкриває йому очі: атмосфера відчаю та божевілля, яка пожирає місто, — прояв набагато зловісніших сил, здатних розірвати тонку межу самого буття. Міфи й казки оживають, час і простір перетворюються на поле бою з первісною пітьмою, проте щоб вийти на нього, Франц мусить подолати темряву в собі та знищити власних демонів.
✏️ Залізла глянути ДОВГИЙ СПИСОК прози на Шевченківську премію: 🔸Белянський «Битись не можна відступити» — треба нарешті прочитати, півроку на столі лежить🔸Вальчук-Остряниця «Остання відьма» — вперше чую🔸Васильчук «Шалена Богдана» — вперше чую🔸Воробйова «Голоси пам’яті. Буча – місто-герой» — вперше чую🔸Гордієнко, Мєняйлов «Метаромантика. Кров, степ і вічність» — вперше чую🔸Данильчук (Соф’є Хрумтьє) Трилогія «Пригоди кумбреків та гом’ячків» — вперше чую🔸Любко Дереш «Погляд медузи. Маленька книга пітьми» — треба нарешті прочитати, вже навіть відкривала в читалці!🔸Доляк «Як її не любити» — бачила, щось не зацікавило🔸Жарук «Коли третій… не зайвий» — вперше чую🔸Зубковська, Огарьов «Філософія воїна» — вперше чую🔸Іванина «Поціловані Богом» — про автора десь щось чула, нічого не читала🔸Ілюха «Мої жінки» — оце й оберуть, скріньте™🔸Киселюк «Світ потребує радости. Гуцульські приповідки, прислів’я, коломийки» — маю дві інші його книги, ще не читала🔸Нагірняк «Орфей Собору Нації» — вперше чую🔸Петровський «Переддень вічності» — вперше чую🔸Процюк «ПАН» — треба нарешті почитати🔸Розуменко «Вільні Полонянки» — вперше чую🔸Саварина «За маму, за тата» — читаю на свій грудневий клуб на тему "пацаваті мами"разом із іншими книгами🔸Тома «Мандри Небесного чоловіка» — вперше чую🔸Щербак «Мертва пам’ять. Голоси і крики» — маю його книги, звісно не читала.🌸🌸🌸🌸🌸А у вас шо як із цим списком? Щось впізнали? 😅
TGLIST.COM.UA
