✏️ Почала вчора історію, яка начебто має мені а) сподобатисяб) принести кілька цікавих фактівПрочитала, як бачите, 5% і відчуваю, що буду більше закочувати очі, аніж насолоджуватися. Анотація обіцяла розповісти історію темношкірих медсестер, які працювали в лікарні Сі Вью під час активних пошуків ліків від туберкульозу:Протягом двадцяти років вони, ризикуючи життям, працювали в жахливих умовах, доглядаючи найбідніших хворих на туберкульоз мешканців Нью-Йорка, які чекали на смерть або ставали піддослідними кроликами для експериментальних операцій і часто смертельних препаратів. Марія Сміліос відновлює голоси цих надзвичайних жінок і ставить їх у центр захопливої історії, основаної на реальних подіях.
Дуже цікаво! Але вже бачу, що написано аж надто маніпулятивно — це по-перше, а по-друге, тональність оповіді постійно перестрибує з художньої оповіді на нонфікшн і назад. Мені чомусь дуже важко довіряти такому голосу, який не визначився, то він розповідає історичні факти чи щось ще додатково вигадує, чисто ґрунтуючись на них. Але читатиму далі, звісно.