📍 У проміжках між "з'їздить на роботу", "з'їздить на заправку", "з'їздить на пошту", "з'їздить на СТО", "доїхати на дачу іншим маршрутом (бо з СТО, а не з дому), орієнтуючись по птахам та моху на деревах, бо GPS запевняв нас, що ми в Лімі", а також у хвилини просвітлення від ацької мігрені, прочитала оцю малютку на 240 сторінок (попередні два дописи — з неї).

"АПТЕКАРКА" Інгрід Нолль
КСД, 2019, 240 стор.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️

📖 Анотація (та перші сторінок 100) обіцяли дещо привабливіше, ніж те, куди все звелося.

📎 Оповідь йде від імені жінки, яка лежить у лікарні і розказує своє життя супутниці по палаті, щиро сподіваючись, що та половину не чує, бо хропе.

🖇 А життя в неї вельми цікаве, починаючи з дитинства, коли вона випадково вбиває однокласника дверима (не питайте), а потім все життя чаморошно пнеться за якімись недотикомками, які шукають в ній постать матері, а не дружини, а вона ж так хоче власну дитинку!

💔 Аж поки доля не зводить її з оцим мудлом з попереднього допису. І там, нарешті, їй всміхається удача та й те — не з ним, а з його дідом, якого, зрештою, вони все одно зводять зі світу.

✏️ Коротше, спочатку було кілька натяків на те, що вона нарешті вийде зі свого кармічного кола жертви-тєрпіли, і наведе лад у житті та мудаках, що її оточують, але ніхуя.

🖇 Початком і серединою я дуже задоволена, кінцівка мене розчарувала: ну не можна бути аж так такою ганчіркою, ну правда! Тим більше, що в тебе ж були хвилини просвітлення, проявленої сили духу та рішучості.

✅ З плюсів: відірватися від книги абсолютно неможливо, я тягнулася до неї навіть крізь цю йобану ауру в очах від болю.

❎ З мінусів: я, звісно, з задоволенням можу її порадити до прочитання, але, здається, наклад давно всьо. Цей примірник, зокрема, в мене з Плекай, а скрізь "немає в наявності".

Із задоволенням почитала б ще щось в авторки 👀