Третя збірка "Бабая", друга прочитана в жовтні —

"ПАНІЧНА АТАКА" збірка
Жупанський, 2026, 408 стор.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️

Тут є два абсолютно ідеальних — на мою думку, звісно — оповідання, три хороших, одне явно поза конкурсом і решта просто "ок". Але так завжди буває в збірках — щось тобі подобається до трепету, щось просто не вражає, а щось здається таким, що не дотягує навіть до позначки "варто уваги".

💕 Ідеальні — це "Дикі дівчата" Євгенії Кужавської та "Сонце" Оксани Ковальчук. Збалансовані, прекрасно написані, чудово грають на нервах та очікуваннях, тривожать, вносять неспокій, змушують хвилюватися без очевидного приводу, заколисують і... так по-різному закінчуються.

🔥 "Сонце" лишає у просторі безнадії і розуміння, що все повторюватиметься до кінця віків. "Дикі дівчата" змушують після прочитання читати ще раз аби запевнитися, чи правильно то все зрозумів, а коли розумієш, що таки правильно, волосся на потилиці ворушиться від усвідомлення, що... це тільки ж початок. І далі буде гірше.

❤️ Дуже хороші — це "Навіки щезнувши в безодні під Мессіною" Володимира Кузнєцова, "Баффі" Серафими Білої та "Домовина"

Дімки Ужасного. Вони всі дуже різні і хоча особисто в мене емоційної залученості з цими текстами не вийшло, я прекрасно бачу, наскільки вони дуже, дуже добрі. Добротні прям можна сказати.

✅ Жупанський явно виступає поза конкурсом в усіх цих речах, ну бо досвід, стиль та характер.

🐈‍⬛ Ще здалося, що для збірки оповідання "Земля" чи то переписали, чи то розширили з моменту участі у конкурсі, але цілком, на жаль, втратився той ритм, який якісно вирізняв його свого часу на порталі. Коротше, щось із ним стало не то.

💔 Решта щось не вразили, а деякі прям навіть розчарували.

☀️ Але я страшенно рада, що ці "бабаївські" збірки — все три — існують, адже це шикарний спосіб показати читачам все різноманіття горору, по-перше, а по-друге познайомити із авторами.