📚 У затишно-тісному майже домашньому колі обговорили сьогодні "Атлас хмар". Загальний рейтинг — 7,3, але це заслуга виключно трьох панянок із "десятками", бо так-то оцінки коливалися від 5 до 7 за десятибальною системою 💀. "Я вигадувала собі будь-які заняття аби тільки не брати книгу до рук" "І радити нікому не можу, і викинути шкода — все-таки красива, перечитати — ніколи в житті!" "Це якась помиральна яма" "Катарсису не сталося" 🐈‍⬛🐈‍⬛ Це все звучало на клубі. Моя основна претензія (ну окрім того, що переклад зробив все для того, аби і так не просте читання читати було абсолютно неможливо) — з другої половини книги текст розчаровує. Відчуття "а от і штоби што?" в цілому від книги не сталося. 🐈‍⬛ Розглядати всі історії окремо — так, цікаво. Єдності в них, цільності, того, що їх зробить не просто вервечкою людей, поєднаних танцями Джимі-Джимі ачя-ачя родимими плямами — нема. 🧡 Але я неймовірно рада, що на клубі була пані Вікторія, яка таки знайшла сенс, поділилася і я навіть підняла оціночку на півбала 💀 За це й люблю клубні обговорення і дуже вдячна за інтерпретацію кожного.