Мене завжди захоплювала різниця між жіночністю і мужністю.Звісно, я люблю думати, що хороша людина не має статі. Але мене завжди цікавила різність чоловіків і жінок - інтелектуальна, еротична, моральна.Дивно, що люди не придумали окрему жіночу і чоловічу мову. Працюючи над п’єсою, я бачу, що стиль мовлення чоловіків, які чітко доносять інформацію, суттєво відрізняється від того, як розмовляють жінки, намагаючись у звичайну розмову закласти текстуру, температуру, атмосферу і відтінки. Темперамент.Для мене важливо захищати свій темперамент, який я не люблю пов’язувати зі статтю. Я люблю свою гнівність і запальний характер. З роками навчилася захищати емоційність і фактично виборювала право бути спонтанною, експресивною, сексуальною.Часто не чоловіки забороняють нам бути такими, а самі жінки. У бажанні зробити життя легшим вони просять нас бути зручними - і не тільки для чоловіків, а й для самих жінок.І левову частку хейту, коли ти яскрава, отримуєш саме від жінок. Від тих, які не дозволяють собі бути собою і не дозволяють цього тобі.Від жінок, які хоронять себе заживо, жертвують собою, закінчують життя, коли закінчується життя партнера або партнер навіть не знаходиться. Ховаються в дітях і формують у них почуття провини за мамину жертовність.Для мене жіноча мова - це мова підтримки. Помічати красу подруги, гладити поміж лопатками друга, чоловіка або партнера, щоб дати йому відчуття безпеки і прийняття.Бути жінкою - це танцювати дурні танці і сміятися на кухні з дітьми. Бо саме жінка часто є головним провідником почуттів для дітей. Оплакувати біль, несправедливість, горе і вчити чоловіків - яким це часто було заборонено з дитинства - проживати ці почуття.Жінка є провідником у почуття, емоції, усвідомлення бажань. Я переконана: жінка може показати, як можна любити життя. І ніколи не бачила, щоб у жінку, яка не вміє любити життя, щиро і до нестями закохувалися чоловіки. Вона може бути зручною. Але рідко зручні жінки бувають справді коханими.Цей день весни має приносити не тюльпани, котиків і троянди. Він має приносити дозвіл бути собою: прикрашати світ, бути незрозумілою, сяючою, іншою. Тихою, гучною, простою і складною.Я не думаю, що для рівності з чоловіками мені треба піднімати їхню вагу, носити костюми з краватками або отримувати таку саму зарплату. Так, я можу підняти більше, виглядати краще і заробляти не менше. Але справа не в цьому. Справа в грайливості, ніжності, вітальності, якими я можу підсилити будь-який проєкт.Я мрію про простий дозвіл бути собою - емоційною, чуттєвою, чутливою, іноді незручною, іноді вогняною.Нещодавно перечитувала скандинавську міфологію. У контексті війни мене зачепила різниця між двома світами: Вальгаллою Одіна - війни і сили - і полями Фрейї, які тримаються на контакті, домовленостях і зв’язку між людьми. Фактично на емоційному інтелекті, простигосподи.Жінка більше залежна від гормональних схем. Але в певний момент життя, коли вона всіх виростила і нагодувала, її гормональний фон стає схожим на чоловічий, а багаж емоційного досвіду значно більший.Я мрію, щоб дорослі, мудрі, досвідчені жінки правили цим світом.Сьогодні мені здається, що жінки здатні не тільки воювати і перемагати. У жінок є навички, які можуть розплутати цю чоловічу плутанину і нескінченний конкурс на розмір статевих органів, зброї і м’ясорубок війни.Аристотель писав, що пізнання через зір є головним шляхом пізнання світу.«З усіх відчуттів ми найбільше любимо зір. Бо зір більше за інші відчуття дає нам пізнання і показує відмінності між речами».Я, звісно, не можу сперечатися з таким поважним мужчиною, але зауважу.Є інші способи відчувати світ. У сучасному світі зір часто не допомагає, а заважає. Люди навчилися пускати пил в очі. Тому потрібні інші інструменти - інтуїція, знання поведінки людей, емпатія, вміння відчувати людей і ситуацію.А це, вибачте, все одно залишається суперсилою жінок.