НАУЧПОП виживання.Такі часи, ночі, ранки після них, що цікаво, скільки ж ще витримає ця ниточка, яка, здається, вже давно мала б виснажитися.Але навіть у самій критичній ситуації, як у фільмі Беніньї «Життя прекрасне» або Острікова «Ти - космос», чітко зрозуміло: наш мозок рятує нас своєю творчістю і любов’ю.Фільм «Ти - космос» нагадує, що в критичні моменти психіка включає захисні механізми і згадує про сенс життя. Обідно буде не любити ніколи, не пережити таких яскравих почуттів у потребі людини і померти. Це добре видно і в кіно, і в реальності. Іноді візерунки, які проявляє наша свідомість, здаються випадковими, але вони цілком закономірні. Ми теж сьогодні живемо як команда на кораблі, де закінчується паливо і зовнішній світ поводиться непередбачувано. Ми носимо свої прапори, нашивки на флісах і намагаємось не втратити орієнтири, країну та й планету загалом.У фільмі є важлива ідея: під загрозою мозок перебудовується. До речі Hazan & Zeifman описали, як у небезпеці активується система прихильності: люди шукають опори. National Center for PTSD фіксує різке зростання емоційної інтенсивності у суспільствах, що переживають війну. Terror Management Theory доводить: коли смерть поруч, люди говорять чесніше, а соціальні ролі слабшають. Фройд у «Thoughts for the Times on War and Death» писав, що під час війни підвищується потяг до життя - це не про сексуальність, а про виживання нервової системи, роду, людства. Тому саме зараз такий вибух сексуальності, так багато людей шукають коханців, партнерів, зв’язок.Далі - ще цікавіше.Щоб кукуха не з’їхала, мозок активно включається в творчість. Під ракетами і дронами люди продовжують вишивати, малювати, співати пісні і грати вистави.Це видно і в історії.1347–1352 роки - чума, або Чорна смерть. Загинуло приблизно до 50% населення Європи. Через кілька десятиліть після цього починається Епоха Відродження (бл. 1350–1600).Флоренція стає центром нового мислення. З’являються гуманісти Петрарка і Боккаччо, архітектор Брунеллескі, художники Донателло, Масаччо, а трохи пізніше - Мікеланджело, Рафаель, Леонардо. Люди, які бачили масову смерть, створили культуру, що поставила людину і її гідність у центр. Це не був емоційний порив. Це була необхідність будувати новий світ після руйнування старого.1914–1918 - Перша світова війна.Загинуло близько 20 мільйонів людей. Після неї починається «Roaring Twenties» - культурний вибух у США та Європі.Танці: чарлстон, свінг, фокстрот, перші джазові клуби.Перформативне мистецтво: кабаре, ревю, німецький авангард, експериментальний театр у Берліні. Це була реакція не на радість, а на колективну травму. Люди танцювали, щоб повернути контроль над тілом і життям.1939–1945 - Друга світова війна.Загинуло понад 55 мільйонів людей. Світ відповів по-іншому:Baby boom (1946–1964) - найбільший сплеск народжуваності у XX столітті.Розвиток моди: Крістіан Діор у 1947 запускає «New Look».Кіно: «Casablanca», «Roman Holiday», «An Affair to Remember».Сексуальність перестає бути табуйованою і переходить у сферу культури.У всіх цих періодах повторюється одна схема:велика катастрофа → руйнування системи → культурний стрибок → зміна ставлення до людини.Сьогодні ми теж живемо у критичний момент. Наш критичний момент, але я впевнена, що він вплине на багатьох поза Україною. І реакції людей - закохуватися швидше, зближуватися сильніше, говорити чесніше - не про слабкість. Це базові механізми виживання. Психіка так стабілізує невизначеність.І, чесно кажучи, хочеться, щоб цього разу після трагедії стався не лише культурний чи економічний розквіт, як у ХХ столітті. Мені хочеться, щоб вибух був іншим - вибух гуманності, емпатії, відповідальності й людяності.Бо якщо історія в чомусь послідовна, то в одному:після темряви завжди приходить відбудова.Питання тільки — якою ціною цього разу.