Племʼя. Про повернення з війни і належність до спільноти – Себастьян ЮнґерНу, що можу сказати – я хотіла почитати нонфік, я його почитала. І який!.. #топ_місяця #топ_взагаліВидавництво Наш ФорматЖурналіст, що неодноразово виїжджав працювати в місця бойових дій, аналізує ПТСР, поняття племені, єдності, реінтеграції ветеранів в нормальне життя і думає про те, чому інколи люди хочуть в війну повертатись.Цей відгук міг би бути неймовірно коротким, і зводитись до фрази "це треба прочитати всім". А нагадаю, що я таке ну категорично нечасто дозволяю…та трішки дозволю собі розкрити думку.Я – цивільна. З багатьох причин так сталось, і з цим соромом мені треба жити кожен день – особливо зважаючи на те, скільки моїх друзів і подруг зараз на фронті. Та я страшенно боюсь розслабитись, і дозволити собі цією цивільністю насолодитись в повній мірі, особливо з тим, що хтось там ризикує, поки я читаю книжечки і пʼю свій ерл ґрей... Ну хоч інколи книжечки важливі попадаються (цю, наприклад, я випадково купила на барахолці: продавець переплутав Юнґерів, а я вже не стала міняти).Книга дуже, дуже важлива. І, неочікувано, дала мені декілька відповідей на питання, що я їх собі задавала (наприклад – з початку повномасштабного вторгнення в мене не було жодної панічної атаки, хоча у відносно мирні часи вони мені...гм...скажімо так – властиві; або про загальнонаціональну єдність на початку вторгнення). Коротенька, трохи більше 100 сторінок, читається за півтори години (з підкресленнями), і точно розумію, що повертатимусь до неї регулярно – а це в моїх очах показник того, що нонфік неймовірно потужний.