Статистика telegram channel - @creators_prjctr

Тоді поступово додаю список спостережень про роботу на фрилансі на міжнародному ринку, щоб у наступні дні можна було повертатися до окремих пунктів. Хай буде мікс того, що працює для окремої людини і для нашої студії.Обіцяю записувати аудіо та відео екрану, коли це буде доречно 🫰Є надто очевидні речі, але без них список був би надто вибірковим:✳ Усі кейси – англійською. Якщо попередні проєкти були українською, перекладіть хоча б частину, бо, звісно, не всюди це можливо. Якщо ви тільки збираєте портфоліо і самі пишете собі брифи – ще простіше. Українцям, з якими ми працювали, було окей дивитись кейси з англійською.✳ Якомога раніше почніть вести профіль на фриланс платформах, якщо хочете мати майданчик для самостійного активного пошуку. Можу годину говорити про недоліки апворк і його недружність до фрилансерів, але саме там нас усе ще знаходять цікаві компанії. Наприклад, Canva запросили мене артдиректити їхній освітній проєкт, а Wise – створити айдентику для нового медіапроєкту. Основну частину наших клієнтів там становлять власники малого та середнього бізнесу.✳ Behance: знаю більші команди, які вкладаються в цю платформу й регулярно завантажують кейси, іноді не чекаючи на реальні проєкти. У нас на таку системність не вистачає ресурсів, але ми стараємося і це наше найголовніше джерело органічних замовлень. Завантажуємо лише ті типи робіт, з якими хочемо працювати далі.✳ Двічі пробували співпрацю із сейлз-менеджерами, це просто не працює для нашої маленької студії.далі в коментарі

Ви запитували про те, як я обрав нішу і особливості роботи в ній, тож вирішив розповісти про це окремо.Мене доволі випадково занесло в студію, що була частиною ресторанного холдингу, прости господи, в москві. На Behance просто написали, що гарні роботи, давай працювати віддалено. Пропрацювавши там 3 роки, захотілося створювати щось в Україні, щоб мати змогу бачити обʼєкти своєї роботи і більше контролювати процеси. Плюс насувався 14-й рік, тож все склалося так, щоб почати фрилансити.І як тільки почав працювати на себе, зрозумів, що не всі проєкти такі цікаві, як у ресторанній сфері. Адже в HoReCa вони завжди про фан, бо заклади — це місця, де люди відпочивають, гуляють, насолоджуються. Тобто вся комунікація має бути креативною, легкою, гуморною і дружньою. Також проєкти дуже різноманітні, вони із яскраво вираженими стилістиками і напрямками: великий градієнт стилів кухні, від мексиканської до йошоку, і форматів — від файн-дайну до хіпста-обригаловок. Тож я усвідомив, що ресторанна сфера — це той самий напрямок, яким мені хотілося б займатись, тим більше що в портфоліо вже були відомі кейси з HoReCa.І тут я згадав слова свого викладача, який дуже сильно вплинув на формування мене як професіонала. Він розповідав, що знає у світі дуже багато всього, але потрошку. Бо кожен раз, коли брав замовлення, заглиблювався у сферу, для якої створював дизайн, щоб бути в темі того, що відбувається в тій індустрії. Тож він був спеціалістом із нафтовидобування, багато знав про орнітологію і якраз заглиблювався в тонкощі вирощування огірків, щоб зробити обкладинку для книжки. Це неймовірна кількість часу. Тож вирішив чому б не зробити навпаки — розібратись в одній сфері. Згодом я почав читати книжки про харчування, ходити на ресторанні конференції, тусоватись із рестораторами і, звісно, максимально занурився у практику — ми із дружиною походу проїли не одну квартиру в ресторанах. Це був дуже цікавий і захоплюючий процес. Виявилось, що ця сфера надзвичайно глибока і різнопланова. Ми дійсно доволі глибоко розвинули свої смаки і непогано розібрались у світових тенденціях тогочасного ресторанного світу, тим більше що з подорожами в ті часи було набагато легше. У моєї дружини цей експіріенс взагалі привів до відкриття свого закладу.У підсумку окрім знайомств, які трапилися на цьому шляху заглиблення в ресторанний світ, я почав бачити свою нішу зовсім з іншої сторони. Відчув, що можу говорити із замовником однією мовою і краще розумію його проблеми та потреби. А це дозволяє нам закривати задачі більш ефективно і, в першу чергу, з користю для замовника.Звісно, шлях зайняття ніші не простий, довгий і тернистий, але в сучасному світі все може відбуватися набагато швидше, ніж нам здається.Підсумуємо:- знурення у якусь сферу дає нам знання і глибину розуміння проблем, болей і потреб замовників, а також притаманні патерни цієї сфери.- знайомства з професіоналами цієї сфери дають нам ще ширше розуміння сфери, а також формують коло потенційних замовників- кейси з однієї сфери підвищує вашу цінність в очах клієнта завдяки релевантному досвіду.- а ще робота з клієнтами з однієї сфери дозволяє скоротити час на дослідження, налаштувати процеси, оптимізувати і виявити патерни співпраці. Сильнішими в дизайні робить зростання у зовсім інших областях. Широта знань дуже допомагає у повсякденній роботі і баченні сфери своєї діяльності під іншими кутами.Коротше, колеги, нам з вами несамовито повезло, бо дизайн надзвичайно різноманітний ще й за рахунок незчисленних сфер діяльності бізнесів наших клієнтів. Тож кожен може знайти близькі йому напрямки.

Спільното, як ви тримаєтеся? 🫂У такі напружені дні було б добре трохи порефлексувати й подивитися на якісний дизайн. Роботи, які ви точно бачили, але, можливо, не знали, що це все — проєкти Кирила Лєсного, автора курсу Brand Identity.Міста ГероївЦе проєкт, метою якого було підкреслити важливість кожного, хто сприяв визволенню міст з окупації. В першу чергу це історія про людей. Про тих, хто першим зустрів ворога, про тих, хто рятував поранених, про тих, хто волонтерив і не залишався осторонь.Саме міста стали місцем, яке об’єднало всіх цих людей. Водночас ефективна деокупація була б неможливою без злагодженої дії багатьох людей, тому міста, особливо в Київській області, звільнялися одне за одним.Ця метафора і стала основою візуального рішення. Як мінімум у лого, де декілька щитів, що символізують різні міста, стоять один за одним. Через цю айдентику хотілося передати згуртованість і силу об’єднання людей, які по-різному були залучені до спільної справи.Складність була в тому, що весь проєкт потрібно було зробити, затвердити і передати в реалізацію, зокрема в друк, всього за 2 дні. І, насправді, це був абсолютно звичний дедлайн для державних ініціатив у 2024 році. Продовження у коментарях 🫶

СПОСТЕРЕЖЕННЯОдин зі способів знаходити класні ідеї: буди уважним до того, що навколо вас. Так логотип для мілтек компанії мені домогла придумати тріснута плітка в парку. Ark Robotics — компанія, що робить софтвер для автоматизованого управління великою кількість роботів одночасно. Ми вже провели їм одну презентацію концептів. Їм сподобався наш наратив, але не сподобалась графіка. Все було надто холодне і сіре.Пішли думати ще. В нас була фраза від клієнта: знак має виглядати так, ніби від одночасно належить до древньої цивілізації та далекого космічного майбутнього. Непроста задачка. Пам'ятаю як дивився шумерський алфавіт, єгипетські настінні малюнки, крутив якусь геометрію, дивився сцени з космічних фільмів. Але знак так і не народжувався. Я пішов гуляти з собакою. І в парку натрапив на рішення. «О, це воно». Прийшовши додому, я просто здублював цю форму. Бо ark з англійської ковчег, і там кожної тварі по парі. А ще це про об'єднання різних систем в одну. Знак схожий і на людей, і на роботів.

«Коли я була мала, я хотіла бути схожою на Шерлока Голмса.Я хотіла бути крутим професіоналом. Тим хто справляється зі своєю роботою феєрично. Тим, хто завжди добереться до розвʼязання проблеми.І досі хочу)Але куди мені до геніальності Голмса!(Прийми як давність посередність своїх розумових здібностей. І навіть не намагайся вгадати, хто ж там злочинець)Та ось що я зрозуміла.Що, по-перше, Шерлок Голмс на геніального детектива не вчився.Він робив те, що його захоплювало.Він займався дурницями, по суті. Заповнював своє “ментальне горище” інформацією про види попелу від сигар, відмінністю бруківки та ґрунтів на різних вулицях Лондона. І саме це робило прямий внесок в його крутість.По-друге, Шерлок Голмс не став геніальним детективом раз і назавжди. Він піддавав сумніву цей статус в кожній новій справі. Більш того, в процесі кожної справи він майже щоразу помилявся, йшов хибним слідом. Тобто не в кожній точці розслідування Холмс був сяючим генієм. На деяких етапах він був “віслюком”.Головне рухатися. Бо так можна ним і лишитися.Краще бути самозванцем-детективом, ніж напевно віслюком».•Головна редакторка друкованого журналу поділилася зі мною цією історію, а мені захотілося розділити її з вами. Класно бути дорослим, який може дефрагментувати кумира на частинки і нарешті побачити його недосконалості, недовершеності. «Роздягнути» його з образу ідеалу

Дія четверта. Фінальне відео. (Трошки перескочив, бо знаки в пості не резинові)“Ну почнемо з того, що монтувати ви, шановна, не вмієте. А той, кого ви покликали це робити — теж не геніальний голлівудський директор монтажу.”“Ну бо ти ніхто в цій сфері. В тебе й знайомств немає”“Відступаєм, поки не пізно, краще так, ніж станеш посміховиськом на ютубі”“Уже пізно”.Самозванець був запрошений на премʼєру першого відео, потім другого відео, потім третього. Десь на четвертому він трохи заспокоївся.Те, що я зробила, була далеко не найпрофесійнішим.А це найстрашніше.Нащо ти це робиш, людино, хай цим займаються професіонали!Але професіоналам є чим зайнятися. Чимось іншим. Тим, що їм цікаво!Знаєш як я це знаю? А вони мені самі сказали це — в цій самій серії інтервʼю! Яку ти саботував.Знаєте, що я навчилась з цієї історії?• Самозванець керується застарілою інформацією. Він говорить з минулого. Але моя прошивка постійно оновлюється. І якщо в мене є цікавість до чогось нового, то я маю на неї повне право. Треба знайти в собі сміливість і поставити собі запитання: що мені важливіше — спробувати, чи берегти своє крихке его навіть не від “розкриття”, а від страху розкриття. • Я не критикую. (Дуже стараюсь). Ти не знаєш, скільки сил і ресурсу людина вклала в те, на що ти дивишся. Хай воно тобі подобається, чи ні.

а ось не анонімно, а дуже навіть відкрито своїм самозванством ділиться Саша Трегуб в книжці «Метод Казана»: «Що мої рішення інтуїтивні. Що я не можу пояснити, чому зробив так, а не інакше. Що коли читаю деякі авторитетні книжки, я не розумію слова й почуваюся ідіотом. Що робота в редакції — це незаслужений приз. Чудовий, але ніби вкрадений.Я почувався фальшивкою.Синдром самозванця знайомий багатьом творчим людям. Особливо тим, хто усвідомлює свої обмеження, — незалежно від досвіду. Сумніваються новачки. Сумніваються досвідчені. Я був лише краплею в морі людей, що переймаються однаковими питаннями: чи маєш ти право цим займатися? Чи маєш ти ліцензію на заняття творчістю?З того часу минуло півтора десятиліття. Я таки став дизайнером. Потім артдиректором. Потім підприємцем. Викладачем. Інвестором. І знаєте що? Нічого не змінилося.— Скільки можна морочити їм голову? Це надто затягнулося. Зізнавайся.Цей страх такий сильний і такий розповсюджений, що про нього — і протидію йому — ми ще поговоримо на сторінках цієї книжки.»

Сьогодні СЕО похвалив мене за важливий текст, який розіслали на всю команду, 300 колег. Я зависла над клавіатурою, повідомлення з компліментами вже прочитане, секунди перетворюються на хвилини, а я все ще не знаю що відповісти. Приємно, але якось занадто. Занадто приємно — це погано, дурний знак. Так не мало бути. Трясця, треба було написати якось скромніше, добре, але більш непримітно. А тепер я за крок до викриття. А що як комусь прийде в голову прогнати текст через ZeroGPT? Ну тобто як. Я нічого не крала. Просто вони там всі під враженням, а я ж текст написала з чатом. Не чатом, а з чатом, але все ж. Не сама ж. Ну забріфувала, згодувала йому наш корпоративний TOV, ну відсіяла там відвертий прохідняк, добріфувала нашим контекстом, цінностями. Один стилістичний прийом від чату, другий мій. Переписала подачу, трохи підтончила, підстругала. Але ж не сама! Ну посиділа подумала, поварилася в тому. Нічого такого прям не зробила. А вони там всі впісюються як круто, пишуть дифірамби, а я що — сиджу думаю чи зізнаватися чи мовчати. Це вже брехня чи наша нова реальність? Промовчу, а то совість з'їсть вночі

Попри власну непорушно самозванську думку про себе, пішла заручитися ще й думкою професійного сертифікованого тесту на самозванство — Clance Impostor Phenomenon Scale або CIPS (СІПС, якось вже й не так лячно звучить). Є така американська пані Пауліна Роуз Кланс, співавторка терміну та концепції «синдром самозванця», разом із колегою вона розробила діагностичну шкалу (CIPS) для виявлення людей, які не здатні інтерналізувати власні успіхи.   Як все було? Коли Пауліна викладала у гуманітарному коледжі до неї на консультації приходили успішні студенти, які висловлювали незвичні побоювання про те, що їх … викриють. У них були відмінні оцінки та чудові рекомендації, однак вони буквально зізнавалися в тому, що відчувають себе самозванцями «поруч із усіма насправді розумними людьми». Обговорюючи цих студентів, Пауліна з доктором Сюзанною Аймс придумали термін «феномен самозванця» та написали статтю про цю концепцію.👉Ось тест в оригіналі, всього 20 питань, але тут немає зручного підрахунку результату, тому поведу вас туди де можна пройти тест на самозванця в українському перекладі і одразу отримати результат. Занадто сильно не обнадіюйтеся, вам не скажуть що робити з цією всією радістю. Результат тут лише зорієнтує в градусі самозванства і визначить вашу координату на вилці між «не все так погано» до «ну ви і самозванець!». Але я отримала багато користі лише від самого процесу проходження тесту: навіть коли читаєш питання відбувається якийсь видих радості від усвідомлення, що це не лише у мене так все працює, а хтось ще теж має такі дивні патерни поведінки і сприйняття себе.

я вище писала, що надихають мене найчастіше речі, не пов’язані із графічним дизайном, але є виключення, і я почну свій тиждень з нього. у мене є улюблене лого, існування якого робить мене, без перебільшень, щасливою.Yamato Transport Co., Ltd. – японська логістична компанія, по типу нашої Нової пошти, заснована у 1919 році.в 1957 році засновник компанії – Ясуомі Оґура, натхненний персонажем-талісманом американської компанії Allied Van Lines – білим котом, що несе кошеня, – попросив у них дозволу на використання, і дизайнер компанії Такеші Шімізу розробив цей логотип, використовуючи також малюнки своєї доньки.в результаті лого, який вийшов, для мене – це щось ніжне, емоційно влучне і візуально незвичайне.в 2021 році логотип дещо оновили: зробили не таким деталізованим, пропрацювали вуха і очі, зменшили кількість ніг. але в такому вигляді лого вже не такий динамічний – кішка наче стоїть на місці, а не йде вперед. розумію, є свої раціональні причини на такі зміни, але перша версія мені подобається більше.